Я схопив сина на руки, сказав йoму мовчати і швидко пoбіг з маєтку. Я не біг, я летів, зупиняв автомобілі, щоб сxoвати дитину від дружини

Я прожив зі своєю дружиною недовго. Але за цей час ми встигли народити чудового сина, якому нещодавно виповнилося шість рочків. Я сина обожнюю просто. Раніше і Маргарита, дружина моя теж захоплювалася ним, а потім стала байдужою до дитини.

Наше життя не було безтурботним. Спочатку все було напрочуд прекрасно. Це було кохання з першого погляду. Я захопився Маргаритою, вона була сенсом мого життя. Ріс я в дитячому будинку. Одразу після випуску влаштувався на роботу, де зустрів її. Тому ця дівчина стала для мене найріднішою у всьому світі. Маргарита ж була з багатої сім’ї. Її батькам не дуже подобався вибір дочки. Вони намагалися її відмовити від шлюбую Та все було даремно. Здавалося, Маргарита щиро кохає мене.

Через декілька років пристрасть минула. Ми розуміли, що нам нецікаво разом. Ніби в різних світах жили. Маргарита почала відвідувати світські заходи, казала, що там вона почуває себе справжньою жінкою. Мене взагалі такі походи не влаштовували. Було краще, коли я залишався з сином вдома. З малим я весело проводив час, з ним ми ліпили, грались, малювали, до парку ходили.

А тим часом дружина почала вертатися зі своїх вечірок аж вранці. Декілька днів поспіль вона навіть не поверталася додому. А потім приїхала під будинок на дорогому авто з коханцем. Я довго терпів і таки не витримав. Постійні скандали бачив наш син. Це вже було занадто, тому ми вирішили розлучитися. Я не хотів залишати сина, але знав, що суд прийме рішення залишити малого з матір’ю.

Наш шлюб нарешті розірвали. Я прийшов попрощатися з Матвієм (так звуть мого сина). Він вчепився в мене і кричав, що хоче бути зі мною. Тоді раптово в мою голову закралась думка викр асти малого. Схопив сина на руки, сказав йому мовчати і швидко побіг з маєтку. Я не біг, я летів, зупиняв автомобілі, щоб сховати дитину від дружини.

Чесно, я не знав, куди ми їдемо, як і за що ми жити будемо. Але я хотів, щоб Матвій був зі мною. Маргарити вдома не було і лише ввечері її батьки зрозуміли, що онук зник. Вони пішли до поліції і сказали, що я викр ав Матвія. Та тільки на третій день заяву прийняли. На той час я з сином були уже в іншій області. Я орендував однокімнатну квартиру, а вже на третій день знайшов роботу і влаштував сина у садочок.

Мої теща з тестем горювали, вони постійно шукали онука. Лише Маргарита не дуже страждала і знову з головою пірнула у свої вечірки. Гуляла до ранку. Батьки намагалися вилікувати її, але вона опиралася. Через деякий час Маргарити не стало. Всі ці її нездорові гулянки… рано чи пізно це мало статися. Про це я дізнався з новин. Мені було жаль колишню дружину. Я навіть шкодував, що не зміг вберегти її. Якби я не розлучився, можливо, такого б не було.

Згодом Матвій почав сумувати за дідусем з бабусею. Чомусь про маму він не згадував. І я вирішив відвезти малого до них. Їм теж було важко, бо більше рідних у них не залишилося.

Зустріли вони нас на емоціях: і плакали, і сміялись, і кричали на мене за те, що я викр ав онука. А потім заявили, що відсудять у мене сина. Та Матвій прошепотів:

– Я з татом бути хочу!

Тоді Ольга Вікторівна та Олександр Павлович трохи охололи. Через декілька днів гостювання вони запропонували мені залишитися з сином у них. Мовляв, нікого ближче у них немає. А так буде і нам, і їм легше. Тому ми з Матвієм живемо біля них і я щасливий, що у сина є дідусь та бабуся. Для мене вони – як рідні батьки, яких у мене ніколи не було. Я вдячний їм, що вони таки розгледіли в мені нормального зятя. Бо не раз говорили, що якби ще тоді підтримали вибір Маргарити, то зараз би, можливо, вона була живою.

Оцініть статтю
Дюшес
Я схопив сина на руки, сказав йoму мовчати і швидко пoбіг з маєтку. Я не біг, я летів, зупиняв автомобілі, щоб сxoвати дитину від дружини