В стосунках з Остапом я пробула чотири роки, тому коли він зробив мені пропозицію, я без коливань відповіла «Так!». Але було одне мене дуже бентежило – він не пропонував мені з’їхатись.
Для мене це було вкрай важливо, адже перед весіллям та офіційним оформленням стосунків слід «притертися» один до одного, бо ж хто зна, чи ми зійдемось в побуті чи ні. Але Остап весь час знаходив всілякі відмовки, лиш би не з’їжджатися.
Діло в тому, що я жила на той час в гуртожитку. Ні, не такому, як ви подумали, а в хорошому якісному гуртожитку, але все одно, життя з коханою людиною для мене було дуже бажаним. А от Остап жив у трикімнатній квартирі своїх батьків, власне, разом з ними.
Якось вийшло так, що батьки Остапа, тобто мої потенційні свекри, поїхали на два тижні відпочивати, тому це був прекрасний шанс пожити разом. Що ми в принципі й зробили. Але до чого це привело…
Я стала проявляти себе як справжня господиня: готувала багато, прибирала щодня. Загалом, робила все, щоб потати в хорошому світлі перед Остапом. Але зрозуміла, що марно стараюсь. Чому? Тому що він почав з часом придиратись до всього, до чого тільки можна. А потім, коли я попросила його позамітати в кімнаті, бо трохи втомилась за день, Остап мені заявив:
– Я не збираюсь бабську роботу робити. Тобі треба – ти й замітай.
Тоді я зрозуміла, що якщо він зараз почав так до мене відноситись, то і в подальшому краще не стане. Тому, перед приїздом батьків Остапа я все гарно прибрала, наготувала їсти та пішла додому.
Остап мені довго не телефонував, тому я сама подзвонила. Тоді ж і дізналась, що виявляється я погано прибрала та несмачно наготувала. Хоча Остап заплітав так, що за вухами тріщало. А в квартирі, по-чесному, до того як я прибрала було брудніше, ніж після останнього прибирання.
Я повідомила Остапу, що весілля не буде і я більше не хочу бути в стосунках з ним. Тепер вже екс-наречений не сильно засмутився такому моєму рішенню та єдине, що зробив – це попросив повернути каблучку, що він мені подарував, коли робив пропозицію.
Таким чином я врятувала себе від життя з чоловіком, що не поважав мене та з прискіпливою свекрухою. Добре, що таки випала нагода пожити разом, а не довелося дізнаватись про такі нюанси вже після того, як відгуляли весілля, поклали штамп в паспорті, або ще пізніше, коли з’явилися б діти.
Ось таке буває в житті. А зараз я щаслива людина, яка поки не дуже хоче вступати у відносини знову.
