Я росла без батьківської любові, але не скаржуся. Після розлучення батьків мама вимушена була повернутися на роботу. До нас переїхала бабуся. Ми жили втрьох й завжди мали чим зайнятися та про що поговорити.
Досягнувши того віку, коли на заміну лялькам приходять хлопці, почалися повчання. Бабуся радила взагалі не звертати уваги на хлопців, адже всі вони однакові – бабії та козли. Мама була лояльнішою. Просила бути обережною та пам’ятати, що розраховувати варто лише на відповідальних та серйозних хлопців. На всіляких там блазнів та веселунів краще навіть не дивитися.
Не довго я шукала того самого. З Артемом познайомилася на третьому курсі, коли проходила практику в ресторані. Він уже працював там барменом. Якось швидко ми здружилися, а згодом почали зустрічатися. Хлопець зачекав, коли я закінчу університет та отримаю диплом, а вже потім освідчився.
Мама за нас раділа, бабуся була на сторожі, але все одно під час невеличкого святкування вручила мені ключі від своєї квартири: «Живіть, радійте й майте розум!» – виголосила тост й міцно мене обійняла, прошепотівши на вухо: «Дитинко, будь щаслива, але не забувай про обережність».
Артем допоміг мені влаштуватися до того ресторану, де сам працював. Мене взяли на кухню, помічником. Робота важка, цілий день на ногах, ще й інколи доводиться тягати важкі ящики з продуктами. Одного дня після значного фізичного навантаження я відчула різкий біль у животі. Боліло так сильно, що довелося викликати швидку. Вже у лікарні мені повідомили, що я вагітна і є загроза переривання.
Два тижні я пролежала в стаціонарі. Артем приходив кожного дня, дуже сильно хвилювався за нас з малюком. Коли мене виписували додому попередили, що якщо хочу народити цю дитину, то не повинна брати до рук нічого важчого за стакан з водою. З роботи довелося піти. Чоловік працював сам, заробляв ніби непогано, але це поки ми лише удвох. Як народиться дитина, ми не протягнемо.
Якогось вечора говорили про можливі варіанти. Артем запропонував ризикнути та відкрити власну справу. Були у нас гроші, які ми відкладали на машину. Правда, я сподівалася, що ми не будемо їх витрачати, а залишимо на час, коли народиться дитина. Ми навіть посварилися з цього приводу. Чоловік так загорівся ідеєю власної справи, що не хотів прислухатися до голосу розуму.
Я поступилася й сказала, що підтримаю його у всіх починаннях. Це був невеликий магазин з продовольчими товарами. Поки ми знайшли приміщення, пройшли всі необхідні перевірки, замовили стелажі та інше обладнання, знайшли поставщика й відкрилися, влізли в такі борги, що мені досі лячно згадувати.
Проте магазин таки почав приносити прибуток. Коли народилася Наталочка, ми вже не хвилювалися про те з чого жити та де брати гроші. Я займалася вихованням дитини, Артем – бізнесом. Справи йшли добре, згодом відкрили ще один магазин в іншому кінці міста. Чоловік попросив знайти йому помічницю, адже важко давати раду всьому самостійно. Тоді я згадала про свою шкільну подругу. Рита економіст, на роботу погодилася з радістю. Я могла б сама розібратися що й до чого, але була вагітна вдруге.
Після народження сина, ми переїхали в більшу квартиру. Взяли в іпотеку, бабусину продали, щоб зробити перший внесок. Артем завжди був заклопотаний, але старався знаходити час на дітей та мене.
Ми прожили разом 16 років і я жодного разу не пошкодувала про свій вибір, поки не трапилося нещастя. Артем потрапив в автомобільну аварію. Отримав травми несумісні з життям. Це був важкий удар для нашої сім’ї. Добре, що поруч була мати й бабуся, які допомогли все організувати. Сама б я не впоралася.
Через кілька тижнів після похорону до мене зателефонував нотаріус. Нам же потрібно було розібратися з усім майном. Я пішла на зустріч, не підозрюючи нічого лихого. Антон Сергійович висловив співчуття, а потім повідомив, що все своє майно, включаючи трикімнатну квартиру, три магазини, машину та заміський будинок Артем залишив Риті.
Я спершу не зрозуміла з якого такого дива, а вже потім дійшло – моя давня подруга влізла не тільки у сімейний бізнес, а ще й у ліжко до мого чоловіка. Артемові пощастило, що він уже спочивав з миром, інакше я сама б його ….
Зраду пережити можна, але як пережити втрату всього майна?
