Сурогатні матері стали нормою для сучасного світу, як і діти з пробірки. Я ніколи б не подумала, що мені доведеться пережити щось подібне. Адже як правило такими послугами послуговуються багаті люди, в яких щось не складається у цьому питанні.
Я також не зовсім з власної волі стала сурогатною матір’ю. Тільки не питайте про мої почуття. Про пекельні муки, які мені довелося пережити – не фізичні, а душевні.
У мене вже є двоє діток – Настя і Віктор. А ще в мене є сестра, яка розлучилася з першим чоловіком. Власне, моє сурогатне материнство тісно пов’язане з моєю сестричкою, яку я дуже люблю і яку хочу бачити щасливою.
Мою сестру Вікторію покинув чоловік після діагнозу – рак шийки матки. Це болісно вдарило по ній. Вона була вкрай розбита тим, що з нею трапилося.
Проте Вікторії судилося жити. Сестра поборола цю страшну недугу з одним недоліком – вона тепер бездітна.
За певний час Вікторія вийшла заміж вдруге. Чоловік знав про її діагноз. Між ними були прекрасні стосунки. Вони були щасливі удвох. І в них визрів план народження дитини. Коли сестра поділилася ним зі мною, я була не менш шокована її задумом. За її словами, я мала стати для неї сурогатною матір’ю.
Спочатку я сприйняла задум Вікторії, як напівбожевільний. Адже не планувала більше народжувати. Зрештою, сама думка про те, що народжу маля, а потім віддам його комусь, мене ранила.
Казала сестрі, що, мабуть, простіше взяти дитину з дитбудинку і виховати її як свою. Врешті – ця послуга надто дорога, чи готові вони йти на такі витрати. Адже не відомо, як зреагує її організм – чи запліднення буде вдалим?
Однак сестра була готова на все заради цього кроку. Вона і її чоловік дуже благали мене про цю послугу. І я врешті погодилася. Тоді вона розкрила й інші карти народження цього малюка. У банку збереження яйцеклітин є її матеріал, готовий для запліднення. Про такий крок вона думала ще тоді, коли була заміжня за першого чоловіка. Але він не зовсім поділяв задум дружини, тому покинув її. А зараз теперішній чоловік не проти, щоб все так сталося. Він готовий здати свою сперму, щоб у них появилося маля. Отож, сестра мусить її підтримати. Хто ж тоді, якщо не вона?
Так я стала сурогатною матір’ю. Тривалий час звикалася з цією думкою, а потім зважилася на такий крок заради щастя рідної сестри. Медичні процедури були для мене жахом.
Перші місяці були нестерпними. Хоч вагітність протікала без відхилень. Я не могла змиритися з думкою, що маю віддати малюка, якого відчуваю під власним серцем. Коли вловила перші порухи дитини, мене ще більше пригнічувала думка, що вона не моя.
Коли вперше пішла на УЗД, то заплющила очі, щоб не бачити маляти. Так і сказала лікарю – не хочу бачити дитини.
Мене часом пронизував страх, як я тепер зможу розлучитися з дитиною, яка ось вже стільки часу нагадує про себе протягом дня або вночі. Прагнула, щоб вона залишилася моєю. Хоч і розуміла, що виношую дитину своєї сестри і заради її щастя.
Я часто ділилася своїми емоціями під час вагітності. Розповідала все, що відчувала. Вікторія плакала від щастя, обнімала мене і гладила мій животик, що з кожним днем ставав круглішим. Сестра підгодовувала мене різними вітамінами, що дозрівали в неї на дачі і щасливо усміхалася.
Коли я відмовлялася від чергової порції суниць чи малини, вона казала, що це для малюка, якому дуже смакує така ягода. І я слухала її – напихала себе ягідними ласощами.
Правда, в певний період вагітності я стала дуже дратівливою. Мене дратувало бажання Вікторії погладити мій животик. Лікарі сказали, що так працюють певні гормони. Не треба зайвий раз хвилюватися – все минеться.
Народила я зовсім легко. У мене знову народилося сильне бажання залишити дитину собі. Однак цей емоційний сплеск накрила інша думка – в мене вже є діти.
Акушерці не дозволила поставити малятко мені на груди. Вона наполягала, казала, що вкрай важливо, щоб дитина бодай у перші місяці росла на материнському молоці. Я не змогла перебороти в собі протесту, що ця дитина не моя і я не маю права до неї звикати.
На виписку приїхала Вікторія з чоловіком. Були обоє щасливі. Обнімали мене, розцілували і навіщось подарували великий букет троянд. А в мене всередині все в той момент переверталося. Я не могла передати своїх емоцій болю. З тієї миті народжений синочок став дитиною моєї сестри.
Я повернулася додому наче пограбованою. Ходила по хаті і не знаходила собі місця. Все знову дратувало мене. До того ж ще й сестра жила по-сусідству, і я не раз бачила, як вона прогулюється з малюком.
Крім того, сестра трохи прихворіла. Мені довелося доглядати за малюком. Вікторія настільки звиклася до мене, що не відпускала ще довго. У мене ж був досвід догляду за дітьми. Тому сестра просила помогти купати сина. А за тим – робити масажі на животик, коли появляються кольки. Часом треба було і вигуляти дитину. Так що я бачу малого щодня.
Малий росте швидко. Ось-ось заговорить. Я ніяк не можу звикнутися, що він не мій. Навіть не знаю, як переживу, коли він назве матір’ю Вікторію, а не мене.
