Я народився у родині, де діти вважалися не найбільшим щастям життя, а можливістю отримати гроші. Моя мама п _иячила скільки себе пам’ятаю. Батька я і не знав. Розпитати про нього було ні в кого, тому я просто змирився зі своїм статусом б айстрюка.
Оскільки мати всі отримані гроші витрачала на г орілку та своїх дружків, часто бувало таке, що нам не було чого їсти. Влітку та восени було легше. Ми з братом перебивалися фруктами та овочами із городу, який самі й доглядали. Щоб заробити якусь копійчину ходили по людях, просили роботу. В основному нас проганяли, але старенькі частіше всіх знаходили нам якісь доручення. Дехто давав за виконану роботу гроші, були такі, що розраховувалися продуктами або навіть одягом своїх дорослих онуків.
Не знаю як, але ми зуміли вижити. Після закінчення школи я вступив до ліцею на кухаря. Оцінки в мене були не дуже, тому я радий, що хоч кудись прийняли. Моя сім’я мала статус малозабезпеченої, тож окрім державного місця я отримав й місце в гуртожитку. Саме там і познайомився з Ларисою. Її життя кардинально відрізнялося від мого. Єдина дочка в сім’ї, вона була улюбленицею батьків й мала великі можливості на майбутнє.
Я не вірив своєму щастю, коли дівчина звернула на мене увагу й перша заговорила. Ми подружилися, а невдовзі почали зустрічатися. Мені було ніяково, що я не міг дати своїй дівчині того на що вона заслуговувала. Щоб виправити ситуацію влаштувався на роботу. Через пропуски занять у мене почалися проблеми. Навіть стояло питання про моє відрахування. У важку хвилину мені допомогли батьки Лариси. Вони домовилися про відстрочку іспитів для мене й ми нарешті познайомилися.
Я страшенно боявся, що рідня коханої попросить залишити їх доньку у спокої, адже я їй не пара. Натомість вони прийняли мене, як рідного сина й слова не мовили про моє походження та статки. На третьому курсі ми з Ларисою одружилися, вона чекала на дитину. Теща щиро раділа майбутньому поповненню й забезпечувала нам усім необхідним. Я надзвичайно вдячний долі за нових батьків. Вперше в житті я розумів, що означає мати справжню родину.
З братом ми продовжуємо спілкуватися. Я допомагаю йому влаштуватися у цьому житті. Нещодавно влаштував його на роботу й домовився про курси для програмістів. Думаю у нього все вийде й він також знайде своє щастя. Про маму ми давно вже не чули й, чесно кажучи, не дуже цим переймаємося. Свій вибір вона зробила давно, коли проміняла рідних дітей на оковиту.
