З часу, як ми одружилися, батьки чоловіка жили в моїй однокімнатній квартирі, а я з чоловіком перейшли жити в трикімнатну квартиру батьків. І все було добре, коли б мій чоловік не загуляв…
З чоловіком я прожила разом 15 років. Ми виховували дочку Настю. А потім чоловік пішов до 25-річної. Я для нього вже стала застара. Так і сказав мені на прощання.
У його теперішньої пасії не було власного помешкання. Вони разом певний час винаймали квартиру. А потім йому в голову сплила ось така ідея:
-Давай, – каже, – мої батьки переїдуть жити до тебе. Вам буде веселіше. Батьки тобі допомагатимуть. А я зі своєю коханою житиму в твоїй квартирі. Нам дорого обходиться оренда квартири…
Після його слів я ледь слиною не вдавилася.
Загалом проти батьків чоловіка я нічого поганого сказати не можу – вони хороші люди. Але жити з ними разом в одній квартирі я не хочу. Хай сам живе зі своїми батьками.
Між нами розгорівся скандал. Я не витримала і вирішила поставити на цьому крапку. Переїхала з дочкою у власну квартиру. А мій колишній хай робить, що хоче.
Він зі своєю пасією ніяк не може знайти собі місця, то живе разом з батьками, то орендує квартиру.
А мені з дочкою і в однокімнатній затишно. Кожен облаштував собі свій куточок і живемо тихо і затишно.
Чоловік, коли мене бачить, завжди дорікає, що я таким переїздом створила для всіх проблеми. Я усміхаюся у відповідь і кажу, що в мене з цього приводу проблем нема.
