Ніколи не розуміла людей, які із захопленням розповідали про свої курортні романи. Віддатися та довіритися людині, яку зовсім не знаєш, а тоді ще й сумувати, бо ви більше ніколи не побачитеся – така історія точно не про мене.
Я маю хлопця з яким у стосунках уже два роки. Моя подруга Аня працювала туристичним агентом, тому запропонувала нам «гарячі» путівки. Макс через роботу полетіти не зміг, а от мені дозволив відпочити з подругами. Через три дні ми з Анею полетіли на відпочинок. Ввечері пішли до ресторану посмакувати місцевими стравами. Саме тоді я познайомилася з одним молодим чоловіком. Він одразу почав проявляти до мене симпатію та подавати різні знаки уваги. Мені було приємне його залицяння, але давати марну надію я не збиралася.
Упродовж всього відпочинку ненароком натрапляла на свого незнайомця. Ми багато часу проводили разом. Гуляли, розмовляли, відвідували місцеві пам’ятки, робили фото на згадку. В останній вечір мій залицяльник завів розмову про наше майбутнє, але я дала зрозуміти, що між нами нічого не може бути.
Ми пішли прогуляти по пляжу. Вечір, приємна музика, морські хвилі – уся ця атмосфера натякала на те, що буде далі. Я свідомо віддалася своєму незнайомцеві. Все було настільки емоційно та чуттєво. Ще ніколи мені не було так добре. Так, я зрадила своєму хлопцеві, але не шкодувала про це.
Розійшлися ми вранці після світанку. Довго обіймалися, цілувалися та не хотіли один одного відпускати. Через годину я з подругою полетіла додому. Хлопець не мав часу мене зустріти, бо знову був зайнятий роботою. Цілий день я провела на самоті в роздумах. Чесно кажучи мені не вистачало мого коханця. Я сумувала за ним, його голосом, губами й обіймами.
Можливо з часом це наводнення пройде і я повернуся до свого звичного життя, забувши про свій курортний роман.
