Мій батько пішов від нас, коли мені було сім років. Я рано зрозумів, що мені потрібно допомагати мамі, адже тепер у нас вдома чоловік я. Мені було шкода маму та я старався добре вчитися та поводитися, щоб вона не мала зі мною клопоту. Крім того, я постійно запитував її чим я можу допомогти.
Ми розділили з нею обов’язки по прибиранню вдома. Я пилотяжив, поливав вазони, ходив до магазину.
Коли мені виповнилося вісімнадцять років, я влаштувався на роботу касиром супермаркету, щоб мамі було легше. Від вступу до університету відмовився тому, що у нас на це не було грошей.
Через п’ять років я познайомився з Оксаною, ми покохали один одного та почали зустрічатися. Моя кохана сирота, раніше жила з бабусею, згодом її не стало.
Ми одружилися, я переїхав до Оксани, але продовжував допомагати мамі грошима. Мама раділа за мене та казала, що дуже чекає на появу онуків. Обіцяла допомагати нам з дитиною, ходити з нею гуляти, навчити Оксану всього.
Нарешті народилася наша донечка. Мама разом зі мною зустріла Оксану з донечкою з пологового будинку. На цьому її допомога закінчилася. Ми наче сліпі котенята з допомогою книжок та відео в інтернеті вчилися доглядати за дитиною. Мама жодного разу не поцікавилася своєю онучкою.
Коли я телефонував їй та просив про допомогу, вона казала, що зайнята.
Одного разу Оксані стало зле, з’ясувалося, що у неї запалення апендициту. Тоді я був у відрядженні та не міг швидко приїхати. Оксана зателефонувала до мами та попросила приїхати, щоб побути з Соломійкою, мама приїхала, але була дуже незадоволена. Кожну годину вона телефонувала до мене та просила якомога швидше приїхати.
Нарешті Оксані стало краще та щоб відірвати її від поганих думок, вирішив повести кохану в кіно.
Подумав, що раз мама вже впоралася з дитиною одного разу, то зможе дві-три години побути з онучкою. Тим більше, що вона увесь час спить. Зателефонував до неї та запитав чи зможе вона нам допомогти.
– Я своїх дітей вже виховала, – сказала мені мама, – ти ж знаєш як мені було важко. Похід в кіно не є вагомою причиною, щоб просити мене подивитися за онучкою. Дитині потрібні батьки, які за нею дивляться, а не ходять хтозна-де.
Мені стало дуже неприємно від таких слів та я більше ніколи не звертався до мами за допомогою.
