Коли я вийшла з супермаркету й подивилася на годинник, зарозуміла, що треба поспішати. Скоро чоловік з дітьми повернеться додому, а в мене вечеря досі не готова. Пакети з продуктами були важкими, пальці потерпли, а я продовжувала мчати, як потяг, на всіх парах. Тому не одразу почула, як мене хтось окликнув.
-Катю, ти що оглухла? – почула у себе під вухом.
-Привіт! Вибач, я на своїй хвилі – привіталася я з нашим сусідом.
-Давай допоможу! Що ж це Сашко геть дружини не береже. Такі важкі пакети, а ти все сама.
-Так він же у мене працює, допізна на роботі. На мені хатні справи та діти. Все почесному. Як же мені з тобою пощастило. Не знаю, чи донесла б це все.
Ми мило побесідували, Тимофій заніс доніс пакети до самого порогу, побажав всього найкращого й пішов до себе. Коли я хотіла відімкнути двері, вони самі відчинилися. На порозі стояв мій чоловік зі зловісним поглядом.
-Нагулялася?
-Не зрозуміла? – його тон мені одразу не сподобався, але я не збиралася замовчувати.
-Ви така мила парочка, хоч би перед сусідами посоромилися. Я не дозволю тобі себе ганьбити! Надумала наставляти роги чоловікові, то подай на розлучення й роби, що хочеш.
-Ти зовсім вже зі своєю роботою розумом поїхав? Які роги, ти взагалі розумієш, що говориш. Тимофій допоміг мені донести пакети з продуктами додому. Дорогою ми звісно говорили, але на цьому все!
-Ці казочки будеш розповідати своїм дітям перед сном.
Сашко схопив свою куртку, пройшов мимо мене, сильно зачепивши моє плече, й голосно гримнув дверима. Я так і стояла з тими пакетами, не знаючи куди подітися та що робити. Мій шлюб далеко не ідеальний, але раніше чоловік ніколи не звинувачував мене в зраді та й взагалі не ревнував. Що з ним сталося?
Перейде, подумала я та стала готувати вечерю. Поки не почула крики знизу. Життя сусідів мене не обходить, але раптом щось сталося. Я вибігла з квартири й почула сварку Сашка з Тимофієм. Виявляється чоловік пішов до сусіда з’ясовувати стосунки. Звісно, подивитися на це видовище підтягнулися й інші мешканці будинку. Який же сором! Мені ледве вдалося затягнути Сашка додому. Ми знову посварилися й діти стали свідками цієї ганебної картини.
Вечеряли всі порізно. Я не хотіла лягати у спальні, тому постелила собі на дивані. Після того, що Сашко влаштував вдень, мені було бридко лягати біля нього. Мої дії він розтлумачив по-своєму. Пів ночі я слухала його капання на мізки, що жінка має спати поруч свого чоловіка й таке інше.
Через кілька днів він ніби заспокоївся. Ми знову жили, як і раніше, поки Сашко не став причеплятися до всього, що я роблю. Суп недосолений, котлета підгорівша, посуд з плямою, підлога не мита, а квіти не вчасно полила. Я повинна була звітувати куди йду, з ким зустрічаюся, де затрималася. Показувала чеки своїх покупок, а якщо потрібні були гроші – випрошувала в нього. Усе це було настільки принизливо, що я зрозуміла – це моє покарання за той випадок із сусідом.
Сашко не зупинився на мені й згодом перейшов на дітей. Йому не подобалося, що вони шумлять, коли він дивиться телевізор. Заборонив їм виходити з кімнати ввечері, перевіряв уроки і якщо щось не сподобалося, змушував переписувати весь зошит. Вони не розуміли, що відбувається й шукали у мене захисту. Якщо за себе я мовчала, то ображати дітей не дозволю. Я виходила заміж не за такого чоловіка, тож жити із цим тираном не збираюся. Подам на розлучення, заберу дітей й на перший час переїду до своїх батьків. Згодом влаштуюся на роботу й знову стану щасливою.
