Ми з чоловіком саме приїхали до міста та пішли до будівельного супермаркету. Хоча там тепер є все. Я б назвала його гіпермаркетом, так доцільніше. Адже тут не лише будівельні матеріали, але і побутова техніка, меблі, товари для дому, саду, декору, побутова хімія та й навіть є деякі продукти.
Гена і я приїхали за шпалерами. Робимо ремонт у вітальні. Хочемо на Різдво гостей приймати у великій залі, а не в кімнаті де спимо чи на тісненькій кухні.
Ми якраз проходили повз відділ із солодощами, як я почула дуже дивні навіть не крики, а злісну дитячу мову, як то кажуть – крізь зуби:
– Я тебе не люблю! Ти погана мама! Хочу, щоб моєю мамою тітка Мирося! – говорила маленька дівчинка. З вигляду їй ще й п’яти років не було.
А її мама у той час стояла зніяковівши і не знала, як себе поводити далі.
Вона намагалася з усіх сил пояснити дочці, що їй не можна їсти шоколад, і в тому числі кіндер-сюрпризи. Адже у неї дитячий організм, який не сприймає деяких компонентів і в результаті проявляється алергія.
А мала продовжувала:
– Тітка Мирося мені завжди купує усе, що я захочу! Я хочу жити з татом і з тіткою Миросьою! Ти – погана мама!
Видається, що тітка Мирося – це нова пасія батька цієї дитини. Бо мама без обручки і дуже сумна на вигляд.
Ех, якби тільки діти розуміли, що ті кого вони вважають хорошими – далеко такими не є. Ну купує їй якась жінка ласощі, а від алергії то лікує рідна мама. Ночі не спить, коли болить животик також мама.
От в моєму дитинстві, мама б за таку поведінку дала б мені добрячого ляпаса і по губах і такого ж по п’ятій точці. А зараз над дітьми всі моляться і бояться лишній раз слово грубе сказати.
Мій чоловік не дозволяє ні собі, ні мені потурати дітям. В нього логіка така, що діти мають мати певні обмеження і поважати батьків. І мені здається, що він повністю правий.
Мій чоловік підійшов до цієї мами і дитини і на повному серйозі запитав:
– То тобі мама не потрібна, вірно?
Дитина трішки злякалася, але не відступала і підтвердила, що мама їй таки не потрібна.
– Чудово! Тоді я забираю твою маму собі! У мене якраз є син твого віку, у якого болить животик від цукерків. А твоя мама буде його лікувати. Я забираю твою маму собі на зовсім! А ти йди до тої своєї доброї тітки! – сказав мій чоловік і взяв за руку цю жінку і пішов до сусіднього відділу.
Жінка й слова вимовити не могла. А дитина стояла серед залу, ридала і обіцяла, що більше так не буде.
