Мого чоловіка переслідує якась навіжена. Почалося все дуже просто. Ми поверталися додому після прогулянки у парку. Вирішили зайти до супермаркету купити продукти на вечерю. Коли ходили між відділами до нас підійшла досить красива молода дівчина. Попросила Віталія допомогти їй дістати пластівці з верхньої полиці. Він у мене вихований та турботливий, тож не відмовився. Щоб ви розуміли, вона сама прекрасно могла б все дістати якби стала на носочки. Це був банальний привід розпочати розмову.
Ця дівиця, не звертаючи на мене жодної уваги, розпитувала у Віталія, ким він працює, чим займається у вільний час й навіть запросила його на побачення. Він дивився на неї, як на якусь божевільну, а потім підійшов до мене, обійняв, та пояснив, що вже зайнятий.
Дорогою додому ми обговорили те, що сталося. Віталіку було весело, він дражнив мене й попереджав, що я маю бути обачною, а то вкрадуть чоловіка з-перед носа. Мені ж було не до сміху. Ревнощі виїдали зсередини. Хоч провини чоловіка тут не було, але я на нього ображалася.
Через кілька тижнів про все забулася, аж тут знову ця незнайомка вистежила мене. Я уже підходила до офісної будівлі, де працюю, коли вона налетіла на мене й почала ображати. Кричала, щоб я не руйнувала її особистого щастя, що вона й мій чоловік дійсно кохають один одного й повинні бути разом. Виявляється саме я стою їм на заваді. Найголовніше – вона чекає на дитину від Віталіка. Люди почали зглядатися на нас, я не знала куди подітися від сорому. Не знайшла нічого кращого, як утекти.
Цілий день ходила сама не своя. Виходить, що чоловік після того випадку у супермаркеті закрутив із нею роман. Та коли ж він встигав, якщо постійно був вдома. На роботі не затримувався, на вихідних ми всюди ходили разом. Єдиний час, який залишається – ніч, коли я сплю. Та не може ж він таке вчинити.
До вечора я не дотерпіла. Відпросилася з роботи, зателефонувала до Віталія сказала, що захворіла й дуже погано себе почуваю. Як і очікувала, чоловік також прийшов раніше. Купив мені ліки, фрукти, наказав лягати та міряти температуру, а сам став до плити готувати бульйон. І цей чоловік здатен на зраду? Ніколи не повірю. Я заспокоїла Віталія й розповіла про те, що сталося. Він довго не міг підібрати слова.
-Невже ти повірила, що ця божевільна каже правду? – розсерджено запитав він.
-Звісно не повірила, але вона мене вистежила й влаштувала такий скандал. Як мені тепер спілкуватися зі своїми колегами? Віталік, мене лякає ця особа. Звернімось до поліції.
-Думаю, ти маєш рацію. Наступного дня чоловік пішов писати заяву про переслідування, як вияснилося вона і його підкараулила, але він не хотів мені розповідати, щоб я не хвилювалася. У поліції з чоловіка посміялися й сказали, що він має пишатися тим, що так притягує осіб протилежної статті, а не заяви на дівчат писати.
Наступного дня нам під двері підкинули записку: «Люблю безмежно й чекаю, коли ми нарешті зможемо бути разом. Скоро твоєї дружини не стане». Це вже переходило всілякі межі. Цього разу нашу заяву прийняли. Я вмовила Віталіка на деякий час переїхати жити до його матері поки цю навіжену не знайдуть, він погодився. Збиралися ми поспіхом, тож забулися попередити свекруху про свій візит. Віталік відчинив двері власним ключем, бо думав, що мама ще на роботі. Наступна картина нас шокувала…
Сидить значить Віталіна Сергіївна на кухні й чаює з нашою божевільною. Вони так мило бесідували та сміялися, що не важко було здогадатися – усе організувала свекруха.
-Мамо, ти нічого не хочеш нам пояснити? – сердито запитав Віталік.
-Нічого тут пояснювати. Я тобі нормальну жінку знайшла. Вона молода, здорова, тож зможе народити не одну дитину. Казала ж не брати цієї бракованої! Чотири роки уже живете, а вона жодного разу не завагітніла.
Слухати ці нападки я не стала, розвернулася й пішла на вихід. Чоловік у матері не залишився, наздогнав мене на сходах й сказав, що ми більше ніколи сюди не повернемося. Знала б Віталіна Сергіївна, що ми сидимо без дітей не через мене, а через її сина, то можливо б руки мені цілувала, що досі не подала на розлучення й сама обрекла себе на бездітне існування.
