Чоловік попався мені дбайливий. Завжди в суботу закуповує продукти на тиждень наперед, щоб я потім не ганяла по магазинах. Я звикла, що в мене все необхідне є під рукою.
Окрім того, ділюся продуктами з батьками, які мешкають в сусідньому під’їзді. Тато часом любить заглянути в чарку. От його місяць тому вигнали із роботи.. В матері пенсія мінімальна – ледь вигрібають. Ну як я можу не поділитися з ними шматком хліба? Батьки ж мої.
Правда, Славік, мій чоловік, про це не знає. Я це роблю, коли він на роботі. По-іншому би нагримав на мене, бо знає через що тата вигнали з роботи.
Він до того попереджав, що робота і випивка – речі не сумісні. Але батя не послухав. От і спіймали його на гарячому. Тепер смокче лапу. Навіть на сигарети не має копійки. Мама на таку дурничку йому грошей точно не дасть. Тому злий, бо, каже, життя закінчилося.
Я трохи нагримала на нього. Кажу, що в шістдесят можна знайти роботу. Треба лишень трохи докласти зусиль і не списувати себе. У сімдесят люди працюють. А ти ж у мене дивись який сильний мужчина – підбадьорюю його.
Але, мабуть, він ледачий, і не дуже рветься на роботу. Я приховую гріхи тата перед чоловіком. А то б і мені перепало трохи на горіхи, що я йому допомагаю матеріально.
А цього разу він мене застукав на гарячому. Саме мама з сумками виходила від мене, а чоловік сьогодні заздалегідь повернувся з роботи. Він і побачив пакунки з цукром, гречкою, кавою, які матір виносила з нашої квартири. Славік швидко зметикував про що йдеться. При матері змовчав. Лиш вона пішла, він заглянув до комори і запитав, де так швидко ділися продукти, які він купив буквально два дні тому.
Я мовчала. Він пригрозив, щоб це було останній раз. По-іншому зачинить комору на ключ. Йому достатньо нашої сім’ї. А ледарів і пияцюг він не збирається більше годувати. І ще додав, що їхня фірма шукає сторожа. Зарплата досить непогана. Хай батько підніме свій зад і йде працювати.
Я була згідна з ним. Мовчала, як риба. Хоч сумнівалася, що батько так швидко зрушиться з місця.
