Я більше вам не служу!
Я більше не ваша покоївка!
Привіт, кохана! Маю нагоду здивувати тебе! Приготуй сьогодні на вечерю свою фірмову страву!
Що трапилося? з тривогою запитала Оксана.
Усе чудово! Вечором розповім!
Дзвінок обірвався, а жінка з сумнівом глянула у вікно. На дворі стояв холодний жовтень. Дзвінок чоловіка не підняв їй настрою за двадцять пять років шлюбу він ніколи не робив сюрпризів, тим більше таких серйозних.
Двері дзенькнули саме тоді, коли вона діставала з духовки фірмову мясну страву із секретним соусом.
Здоровенькі, господинечко! Як же смачно пахне! з радістю вигукнув Петро, грюкнувши пляшкою об стіл. Накривай на стіл! Мисливець вдома!
Чого ти такий схвильований? Ах, мисливець? жінка з підозрою подивилася на чоловіка.
Зараз помию руки і приєднаюся.
Наливаючи вино у келихи, Петро урочисто промовив:
Піднімаю цей келих за найкращого чоловіка та батька у світі! А також за нас і за дві тижні чудового відпочинку у найкращому тризірковому готелі біля моря.
На мить Оксана навіть зраділа, але чоловік продовжив:
Ти знаєш, що Богдан вміє пірнати з аквалангом?
Що? збентежилася жінка.
Ну як же, мамо! Богдан, чоловік нашої улюбленої доньки Марічки.
І до чого тут Богдан і Марічка?
Як ти, Оксано? Забагато часу проводиш вдома? Ми їдемо всі разом, однією великою родиною.
Жінка поставила келих, навіть не ковтнувши. Втомлено подивилася на чоловіка.
Хто оплатив поїздку?
Звичайно, я! гордо вдарив себе в груди Петро.
Так ти двадцять пять років годував мене обіцянками про подорож до раю, а тепер хочеш, щоб ми летіли з донькою та зятем?! Я їх і так щодня бачу! Вони не готують, бо в нас завжди можна поїсти! Ти навіть продукти їм купуєш і за квартиру платиш. Бо вони не розуміють «дорослих справ».
Та ж Марійко почав Петро.
Яка ще Марійко?! Я народила у вісімнадцять! Втішала себе, що потім поживу! А що зараз? Мені сорок пять. Нічого не бачила і ніде не була. Працюю вдома. Не відходжу від плити й мийки.
У її очах зявилися сльози. Гіркота стиснула горло.
Оксана любила доньку, але зовсім байдуже ставилася до зятя. Вона вважала, що дорослі люди повинні жити самостійно. Коли у вісімнадцять вона завагітніла і вийшла заміж, їй ніхто не допомагав. Від чоловіка, який працював у науковому інституті, підтримки було мало. Опанувавши бухгалтерську справу, вона до цього дня консультувала кілька фірм. Іноді вся відповідальність за добробут родини лежала на її плечах.
Оксано! голос чоловіка став різкішим. Що за нюні? Ми з тобою й так багато часу проводимо разом, а дітям ще потрібно допомогти знайти себе.
Ти коли-небудь думав про мене?
Звичайно! Адже ти теж їдеш! У чому проблема?
Мабуть, проблема в мені прошепотіла жінка, підвелася зі стільця і пішла у кімнату.
Наступного дня прийшла Марічка.
Привіт, мамо! Не з пустими руками, помахала вона коробкою з замороженою піцою.
Привіт. Мікрохвильовка там, Оксана показала на кухню і сіла у крісло перед компютером.
Мам, що з тобою? Скоро приїде Богдан, я думала, що до піци приготуєш якусь юшку і чаю.
Кухня там, ще раз показала жінка, не відводячи очей від роботи.
Чого ти така зла? Тато скаржився, що не оцінила його подарунка.
Щоб мене зрозуміти, потрібно побути на моєму місці, тихо відповіла Оксана.
Що ти там бурмочеш? Донька прийшла в гості, а ти сидиш і вдаєш, що мене нема! Думала, ми переглянемо вміст шафи, а потім підемо за покупками перед відпусткою. Тому й Богдана покликала, щоб допоміг нести пакети!
Оксана не витримала і підвелася з крісла.
Послухай, доню, якщо ти не бачиш я працюю. Вже двадцять сім років працюю на вас! Щоб твій батько міг спокійно сидіти на дивані без перспектив і нормальної зарплати. Щоб моя донька могла користуватися мною як кухарем і банківською карткою для шопінгу.
Вона вдихнула повітря, щоб продовжити, але дзвінок у двері перервав її. Прийшов Богдан. Тридцятирічний чоловік з густими вусами, бородою та постійним гіроскутером.
Вітаю, тітонько Оксано! Я приніс подаруночка! Від усього колективу. Петро теж долучився! сказав він і дістав із рюкзака блендер. Вибачте, що без коробки. Не вліз у рюкзак. Але все наявне.
Ну, хіба не чудово, мам? Ти ж любиш готувати, це ж ідеальний подарунок для господині!
Оксана лише знизала плечима і пішла у свою кімнату.
Що з нею? почула вона роздратований шепіт Богдана
