Живу в Карпатах. Останнім часом тут непогано почав розвиватися туристичний бізнес. Я з чоловіком свого часу добре зорієнтувалися і збудували готельний комплекс для туристів. Прийом відпочивальників став для мене хорошим бізнесом.
Нещодавно до мене зателефонувала двоюрідна сестра і попросилася на кілька днів у мій готель. Я відповіла, що на кілька днів можна, але не більше. Готельні номери розписані на ціле літо. Я не хочу втрачати постійних клієнтів, бо це мій єдиний заробіток.
Сестра мене не дослухала, відповіла, щоб я в суботу чекала на неї в гості і вимкнула телефон.
Звісно, таким повідомленням я була трохи заскочена. Я не проти зустріти сестру хорошим обідом – умію добре готувати. Але справді довше трьох днів її утримувати не зможу, бо є домовленість ще з кінця зими щодо готелю.
Отож, в суботу я запекла курку. Зробила два види салату. Спекла яблучний пиріг. Сестра все-таки приїде. Треба ж чимось її пригостити. Хоч до того ми ніколи не стрічалися, навіть не родичалися.
Сестра приїхала, як і обіцяла, перед обідом в суботу. Правда, не сама, а з дочкою. Одразу почала розпитувати, чи водяться в лісі гриби, чи ще не перестигла лісова малина і таке інше. Під час чаювання вона раптом заявляє, що приїхала на цілих два тижні. У неї відпустка і в місті робити їй нічого, тому вирішила трохи подихати свіжим повітрям, назбирати грибочків, бо страх як любить готувати грибні підливи.
Я була заскочена її відповіддю. Тому миттю опанувала ситуацію. Сказала, що зможу її утримувати всього лиш дві ночі і не більше. В понеділок зранечку цей номер заселяють люди зі столиці, які до мене приїжджають вже втретє.
Вона скривилася і одразу почала шукати вихід, мовляв, треба їх поселити в інший готель. Нічого з ними не станеться.
-Ні!- обрізала я. – Це мій хліб насущний, на який мені потім зимувати. Я не можу легковажити достатком своєї сім’ї.
Сестра обізвала мене скупердяйкою і сказала, що нікуди від мене не піде. Я при ній набрала номер знайомого і попросила його знайти хоч якусь кімнату для моєї родички, бо по-іншому вона заночує на вулиці.
Моя гостя аж перекосилася від злості.
-Як це ти посміла так зі мною поводитися, ми ж родина? Для тебе гроші цінніші, ніж я? Була про тебе кращої думки.
Я змовчала. Мій чоловік зрозумів ситуацію і попросив упакувати чемодан, бо йому треба приготувати номер для туристів зі столиці.
Моя сестра після того обізвала мене наглюкою і сказала, що я їй більше не родина.
Я про себе подумала, що така родичка, яка з’являється в гості, коли їй лиш треба, мені абсолютно не потрібна. Я зустріла її як сестру, а вона почала вилазити мені на шию, тому вимушена була відповісти її ж монетою.
Ми розсталися мовчки. Навіть не знаю, чи вона все-таки відбула свою двотижневу відпустку в нашому селі, чи ні. Зрештою. Це її проблеми. Я хотіла з нею поступити по-людськи, але вона першою перейшла межу.
