У своїй сім’ї я біла ворона, батьки ніяк не могли зрозуміти мої цінності та принципи.
Після того, як я пішов навчатися до університету на менеджера з туризму, між нами наче чорна кішка пробігла. Особливо невдоволеною була мама, вона критикувала мене за те, що я ходжу в старому одязі, а всі свої гроші витрачаю на подорожі. В той момент я поєднував роботу офіціанта з навчанням. Батьки платили за навчання, хоча й критикували мій вибір. Я постійно відповідав мамі відомою фразою:
– Яка різниця скільки років твоїм кедам, якщо ти гуляєш в них по Парижу.
Мама обурювалася та казала, що ніколи мене не зрозуміє.
У мене в групі була одна дівчина, яка сподобалася мені ще з першого вересня. Я увесь час намагався до неї наблизитися, але Ярослава не часто відвідувала лекції, бо вони з батьками постійно подорожували. Коли дівчина приїжджала з чергової подорожі, то захоплено розповідала про нові місця та отримані враження. Мені стало дуже цікаво куди Ярослава відправиться наступного разу та я запитав. З’ясувалося, що моя одногрупниця хоче відвідати острів Хортиця. Я теж загорівся цією ідеєю та запитав чи можна поїхати з нею:
– А чому б і ні?
Ми стали планувати нашу подорож. Батьки Ярослави поїхати не змогли через те, що у них вдома раптом зірвався кран та вони мали його поремонтувати.
Це була надзвичайна подорож. Ми багато розмовляли, Ярослава розповідала про місця, які вона відвідала, я розповідав про свої подорожі. Ми дізналися багато чого нового один про одного та я зрозумів, що дівчина теж вподобала мене. Після нашого повернення я наважився запросити її на побачення. Ярослава погодилась. Згодом ми почали зустрічатися та вона вирішила привести мене додому, щоб познайомити зі своїми батьками.
Коли я зайшов до них додому, то відзначив, що у них дуже багато сувенірів, привезених з подорожей. На їхньому холодильнику немає вільного місця через те, що там повно магнітів, привезених з різних куточків світу. Їх досвід подорожей в десятки разів більший, ніж мій. Ремонт у них був старенький та це дало мені зрозуміти, що гроші вони витрачають на подорожі.
Мої батьки зовсім не такі, вони краще сидітимуть вдома, але зроблять зі своєї домівки палац. Мама просто помішана на всьому дорогому та подорожі вважає даремною тратою часу та грошей.
Коли я вирішив, що готовий одружитися з Ярославою, я повіз її в подорож та одного вечора сказав коханій:
– Ярослава, чи готова ти розділити зі мною подорож довжиною в життя?
Кохана аж розплакалась та дала згоду. Ми стали готуватися до нашого одруження. Але спершу потрібно було познайомити наших батьків. Я хвилювався з приводу того аби моя мама не викинула черговий коник. Я ж її знаю, вона не терпить людей, які думають не так, як вона.
Настав день знайомства. Мама з батьком зайшли до магазину та купили дорогої їжі. Коли ми зайшли в дім до Ярослави, то мама аж скривилася побачивши те, що у них вдома вже давно не робився ремонт. Мама передала продукти, які вони купили, озвучивши при цьому суму, яку вони за це все заплатили. Мама Ярослави наче не почула це.
А потім вона почала вголос озвучувати свою позицію з приводу того як доцільніше витрачати гроші. Я відповів за батьків Ярослави сказавши, що кожен має право жити так, як йому хочеться та їй не варто судити, якщо й вона хоче бути несудимою, як написано в Біблії. Мама образилася, вона забрала з-за столу батька, який доїдав креветку, та вони пішли. Відтоді ми спілкуємося дуже рідко.
