Моя старша сестра Анна завжди була красивішою за мене, потім, коли пішли в школу, вчилася краще від мене. Я теж вчилася дуже добре, але вона — ще краще. Так кажуть батьки. Ми успішно позакінчували університети, сестра вискочила заміж і народила донечку. З чоловіком разом пожила лічені місяці й врешті-решт розлучилася, не зійшлися цінностями. Коли моя племінничка підросла, сестра знайшла собі непогану роботу по професії.
Я ж заміж поки не вийшла, але живу окремо від батьків, орендую кімнату.
Батьки наші вже пенсіонери. Чим можуть намагаються допомагати сестрі. Але пенсія у них невеличка, їм на свої потреби не вистачає інколи. Я працюю, непогано заробляю, але хотілося б більше. Гроші у мене ніколи не затримуються. Мені не вдається щось відкласти, бо тільки я якусь суму відкладу, відразу виникає сто причин цього не робити.
Моя сестра знає, коли я отримую зарплату. На той день у неї набирається куча неоплачених квитанцій, черговий внесок по кредиту за телефон. І ще тисяча різних проблем. Та й дитині постійно щось треба.
Я через це пішла ще на одну роботу, бо мені грошей не вистачає зазвичай. Робота важка, але працювати можна з дому. Правда, потрібен хороший ноутбук. Я вирішила, що попрацюю ще два місяці на старому, складу гроші й куплю новий. Через місяць я сказала сім’ї, що зарплату мені затримують. І незабаром мені вдалося купити новий ноутбук. Тепер я зможу швидко і якісно працювати. Звичайно, я передбачала, що моя покупка не всім сподобається. А ще як дізнаються його ціну!
На наступний день мама подзвонила й почала розмову про гроші. Я сказала, що маю право купити собі те, що потрібно мені для роботи. Мама не заперечувала, але вказала, що я повинна була порадитися з ними. Бо у сестри виникли якісь проблеми і їй дуже потрібні гроші.
“А мені потрібен ноутбук. Анна нехай позичить гроші, якщо їй так терміново потрібно. Потім зі своєї зарплати віддасть”, — відповіла я. Мама не погодилася зі мною. Знову почала казати, що ми повинні допомагати їй, що вона з дитиною, їй важко.
І я вкотре відчувала себе винною. Я посміла поставити свої інтереси на перший план, посміла потратити свої зароблені гроші на себе. В мене відразу в голові виникає думка, що я — погана сестра й донька. Але з іншого боку, я чудово розумію, що не зобов’язана усім догоджати й допомагати.
Батьки мені не дають жити моє життя, я завжди зобов’язана думати про всіх навколо, але тільки не про себе. Я хочу якось переломити це, але не можу вперто стояти на своєму. Бо слова на батьків і сестру не діють, вони не розуміють, що у мене є свої мрії, справи, плани, на які б я хотіла витратити свої гроші.
Напевно, така вже моя доля, щоб всі на мені їздили…
