Я всіляко турбуюся і про щастя дочки і про старість мами, а про мене не думає взагалі ніхто.

Мій тато відійшов у кращий світ, коли мамі було 46 років і з того часу вона живе одна. Навесні мамі виповнилося 60 років. Виходити заміж мамі вдруге не дозволяв вік, але от чоловік для спілкування у неї з’явився. Це був дядько Петро, він приїжджав до мами погостювати на кілька днів, не більше чотирьох, а тоді повертався до себе в село на два-три тижні. І так повторювалося циклічно. У нього великі городи, сад, та й донька і трійко онуків. Саме за дітлахами він і сумував і до них повертався додому. Впринципі це лише були мамині слова, а так це чи ні – мені було всеодно.

Я жила своїм життям, яке було далеко не медом. Зі своїм чоловіком я розлучилася. Жила із дочкою у однокімнатній маленькій квартирі. З часом дочка вийшла заміж і народила дитину. Коли я стала бабусею – у мене вдома зовсім стало мало місця, тому молода сім’я і вирішила орендувати квартиру окремо від мене.

У моєї мами ж трикімнатна квартира, яка залишилася нам обом після смерті батька. То ж я і вирішила запропонувати мамі переїхати до мене, а нашу спільну квартиру віддати моїй дочці, адже у них маленька дитина. Чесно кажучи, я не очікувала, що моя мама настільки категорично буде відмовлятися. Мовляв вона звикла жити одна, а зі мною точно не зживеться і щоб я і думати про це забула. Це дуже егоїстично з її сторони.

Ми із нею живемо у власних квартирах, а моя донька повинна орендувати, крім того що у неї і так великі витрати, бо у них немовля.

Тоді я вирішила, що переїду до мами, адже за документами половина квартири належить саме мені. А моя дочка з сім’єю, хай живе у моїй маленькій. Після цього мою маму наче підмінили. Вона не розмовляє зі мною, харчується окремо, до моєї дочки не телефонує і вгості не заходить, а на правнучку їй взагалі наплювати. Для мене такі відносини є дуже важкими і не комфортними, але і тут у мене вибір не великий, точніше його взагалі нема. Я сказала їй вчора, що або вона змінить своє ставлення, або нам доведеться продати квартиру і розділити отримані кошти порівну. Моїй дочці і так важко. А мама ходить на роботу, має пенсію і ще й допомогу дядька Петра. Він їй і грошима допомагає, і продукти з села привозить, то ж витрат у неї практично нема.

Хоча за час, який я живу із мамою, я почала сумніватися у чесності дядька Петра, я все частіше переконуюся, що він не до онуків їздить, а до законної дружини, а мама це все знає і приховує від мене. Однак мене мама вважає своїм ворогом, який мішає її щастю і коханню на схилі літ. А я ж турбуюся і про щастя дочки і про старість мами, а про мене не думає взагалі ніхто.

Оцініть статтю
Дюшес
Я всіляко турбуюся і про щастя дочки і про старість мами, а про мене не думає взагалі ніхто.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.