Я вважав свого сина негідним чоловіком. Він покинув свою дружину і двох дітей заради коханки. Я, як дідусь, пообіцяв завжди допомагати онучкам і колишній невістці. Часто бував у їхньому новому домі, виконував чоловічу роботу. І одного разу, зателефонувавши сповістити про свій намір приїхати, дуже здивувався, коли слухавку взяла не Анжела, а якийсь чоловік
Ми з дружиною прожили у шлюбі 30 років, поки Господь не забрав її до себе. У нас було двійко діточок – хлопчик і дівчинка. На момент смерті матері, сину уже було 16, а доньці лишень виповнило 8. Я старався, як міг, щоб компенсувати відсутність мами у їхньому житті.
У свої 22, закінчивши навчання, Стьопа привів додому Анжелу. На знайомство. Дівчина мені сподобалася. Вона була приємної зовнішності, стримана, уважна і поговорити нам було про що. Зовсім скоро зіграли весілля, а через рік я вперше став дідусем.
Діти жили окремо, придбали власний будинок. Син працював на хорошій роботі, тож допомагати мені особливо було нічим. Я часто бував у них в гостях, допомагав Анжелі з дитинкою, бо син постійно у відрядження їздив.
Через чотири роки Анжела вдруге народила дівчинку. Мене знову зробили дідусем, чому я був дуже радий. Стьопа пішов на підвищення, тому часто затримувався на роботі. Анжелині батьки жили далеко, тож я єдиний до кого вона могла звертатися по допомогу. Якогось вечора невістка розповіла мені про свої переживання:
-Тату, здається Стьопа мені зраджує. Не можу вам пояснити звідки до мене закралася ця думка, але я нутром своїм відчуваю, що між нами є інша.
-Дитино, ну що за дурниці тебе турбують. Ти он про дівчаток думай, їх майбутнє і за своїм здоров’ям слідкуй. Упевнений – це все у тебе від втоми. Не хвилюйся, Стьопа не покине сім’ї.
Анжелу я, начебто, заспокоїв, але сам почав тривожитися. Невже мій син здатен на зраду? Довго не думаючи, я вирішив з ним поговорити. І виявилося, що невістка була права. У Степана дійсно була інша жінка і він мав намір розлучитися з дружиною.
«А як же діти?»,– стривожено запитав я у сина. На що він відповів, що забезпечуватиме їх фінансово, а з вихованням мати і сама впорається.
Через декілька місяців вони розлучилися. Анжела забрала дітей і пішла з дому, хоча син хотів залишити їм свій будинок. Я знаю, що її батьки допомогли дочці фінансово, і вона купила невеличку квартиру. Спершу, невістка була настільки ображена, що навіть від мене не брала слухавку і відмовлялася говорити.
Я став чекати, розумів, що жінці потрібен час, щоб пережити зраду. Через декілька тижнів ми все ж зустрілися і я попросив не позбавляти мене можливості бачитися з своїми онучками. Анжела дала згоду.
Я вважав свого сина негідним чоловіком. Він покинув свою дружину і двох дітей заради коханки. Я, як дідусь, пообіцяв завжди допомагати онучкам і колишній невістці. Часто бував у їхньому новому домі, виконував чоловічу роботу. І одного разу, зателефонувавши сповістити про свій намір приїхати, дуже здивувався, коли слухавку взяла не Анжела, а якийсь чоловік.
Як з’ясувалося, у житті колишньої невістки з’явився новий чоловік. Я хвилювався і не знав як тепер продовжувати спілкування з дівчатками, адже її приятель був не в захваті, коли я заїжджав в гості. Онучки мене любили і часто телефонували. Мені довелося рідше їх навідувати, щоб не гнівити їх нового вітчима. Я сумував за дітьми і відчував себе самотнім, адже за декілька місяців уже звик до дитячих криків і галасу. З невісткою на цю тему ми не говорили. Вона чітко дала зрозуміти, що теж має право влаштовувати своє особисте життя.
Я хвилююся за них усіх, бо її приятель мені не подобається, але втручатися у їх життя не маю права.
