Я піднімався драбиною, щоб зрізати сухі гілки зі старої яблуні біля нашої хати в селі поблизу Вінниці, аж раптом мій пес, Грицко, почав настирливо гавкати і тягнути мене за штанину, змушуючи злізти вниз. Спочатку я подумав, що він просто здурів або хоче побавитися, і цим може випадково скинути мене з драбини
Я намагався його відштовхнути й навіть сердився на нього, але вже за кілька секунд сталося зовсім неочікуване.
Я якраз знаходився на середині драбини, тягнувся секатором до сухих віток, і вже майже розмахнувся, аби зрізати першу, коли раптом відчув, ніби хтось тягне мене за штанину ззаду.
Обернувся і на мить навіть отетерів.
Мій Грицко намагався дертися за мною на драбиною, його лапи зісковзували по металевих перекладинах, вони дряпали драбину, а великі очі напружено дивилися прямо мені у вічі.
Грицьку, ти що, здурів? сказав я, нервово всміхнувшись. Злізай!
Я помахав рукою, сподіваючись, що він відійде, та замість цього він став ще впертішим, дістався лапами до мене й раптом ухопив мої штани зубами.
Почав смикати. Дуже сильно.
Я різко повернувся й мало не впав.
Відчепись, уже зовсім набрид! роздратовано сказав я.
Але він не відступав. Грицко тягнув мене донизу, вперто стояв лапами, продовжуючи налякано гавкати, ніби намагався мене зупинити будь-що.
Спочатку я розізлився, а потім мені здалося, що це зовсім не схоже на гру. Він так ніколи не поводився. В його очах було щось інше, дивне.
Наче він хотів щось важливе мені сказати.
Я вже хотів ще трохи піднятись, але Грицко майже одразу різко потягнув мене за одяг так, що я мимоволі схопився обома руками за драбину.
Я глибоко зітхнув і вирішив злізти вниз.
Годі з тебе, пробурмотів я. Не перестанеш замкну тебе.
Собака опустив голову, ніби провинився, але я таки відвів його у вольєр і зачинив двері. Думав нарешті домогтися спокою й закінчити те, що почав.
Та якраз у той момент сталося таке, що налякало мене до краю і я одразу зрозумів, чому Грицко був таким дивним цього ранку Далі про це в першому коментарі
Я знову підійшов до драбини й ступив на першу сходинку, і саме в цю мить почув різкий тріск над головою.
Звук був голосний і короткий, ніби щось луснуло. Я інстинктивно підняв голову і побачив, як з яблуні відламується велика суха гілка.
Вона летіла просто туди, де я стояв якусь секунду тому. Гілка гепнулась на землю, розлетілась на шматки й упала всього за кілька сантиметрів від мене.
У мене одразу підкосилися ноги. Я стояв біля драбини, дивився на ту зламану гілку, а серце стукотіло так сильно, що я чув свій пульс у вухах.
Я лише тепер збагнув: мій пес зовсім не хотів мені заважати. Він намагався мене врятувати.
Він відчув небезпеку раніше за мене. Може, почув тріск всередині дерева чи вловив щось, що я не помічав. Я поволі озирнувся на вольєр.
Грицко стояв за сіткою, уважно і спокійно дивився на мене, а хвіст його ледь помітно махав, ніби чекав чи я нарешті здогадаюсь.
Я підійшов, відчинив двері й опустився біля нього на коліна. Грицко одразу притулився до мене.
Я обійняв його за шию й тихенько сказав:
Ти врятував мені життя.
Відтоді я більше ніколи не ігнорую його інстинкти.
