Так сталося, що я розлучилася з власним чоловіком і вимушена була повернутися в село до мами. Ситуація була не з простих, оскільки з мамою проживала моя молодша сестра з власною сім’єю. Але мені не було куди діватися. Крім батьківської хати, у мене не було іншого пристанища.
Сестрі для мене довелося звільнити одну кімнату. Вона нічого не сказала мені в докір. А от її чоловік висловив власне незадоволення. Він же тепер серед нас один мужчина і каже, що вимушений працювати на всіх, вся важка робота лягає на його плечі. Хоча я також працювала на городі, вирощувала овочі на всіх, а не лише для себе.
Мене, звісно, трохи здивувала його позиція. Адже я працюю на роботі й утримую себе сама. Правда, він заготовляє дрова на всіх. Але за них я третину оплачую. Отож, які можуть бути претензії? Ремонту ніякого в хаті він не робив – прийшов на все готове.
Тому я відчувала себе у власній хаті зайвою. Сестра наче мовчала, але завжди була на стороні чоловіка. Наші стосунки ставали щоразу холоднішими. Розуміла, що це напруження може вилитися в серйозний конфлікт. А цього я аж ніяк не хотіла.
Заробіток у мене був невеликий. У селі не дуже розженешся з підробітком. Тому почала думати, як викрутитися з цієї ситуації.
На допомогу прийшла сусідка, яка повернулася на кілька тижнів з Іспанії. Я розпитала її про роботу, можливості і попросилася, щоб вона взяла мене з собою. Спочатку сусідка не дуже хотіла мене брати, щоб не мати зайвого клопоту. Адже мене треба оформити, знайти помешкання, все розказати, показати. Я дуже її просила, казала, що віддячуся, і вона погодилася.
Так я опинилася в Іспанії, а сина залишила з мамою. Можливо, їй самій було трохи важко з моєю дитиною. Я висилала для неї щомісяця певну суму, щоб мама в нічому собі не відмовляла. Також завжди передавала посилки з одежею для обох, бо мамі в такому віці непросто вже вирішувати такі питання.
Тепер я мала опікуватися старшою панею, яка була вельми капризна. Все я їй чимось не догоджала. І відпускати додому мене не хотіла. Я вимушена її постійно і скрізь супроводжувати. Хоч оплата була пристойна. Заради заробітку терпіла всі її вибрики.
Життя текло своїм руслом. Десь до року часу я познайомилася з самотнім чоловіком. Дружина його померла. А син жив уже самостійним життям. Спочатку ми зустрічалися по вихідних. Потім він запропонував перейти жити до нього. Я кинула свою пані. Знайшла собі роботу пристойнішу – сортувала лимони. Це вже був легальний заробіток. А ще через рік у мене народилася дитина – ще один син.
Після розмови зі мною, чоловік погодився, щоб я забрала до себе жити сина з України. Так я знову приїхала в рідне село. Перше, що мене вразило, – це вигляд мами. На мене дивилася старенька жіночка з запалими щоками і згаслим поглядом. Мені було дуже прикро бачити її таку. Спитала, чому вона так змарніла? Я їй постійно висилала гроші, щоб вона себе доглядала.
Вона розповіла, що по суті всі гроші віддавала сестрі через докори чоловіка. Для себе залишала незначну суму для внука.
Звісно, що такий поворот подій мене дуже засмутив. Сестра зовсім не дивилася за мамою. Лиш мені кинула докір – забирай і доглядай. Матір я аж ніяк не можу взяти з собою. І залишитися тут також не можу. Не знаю, як бути. Завтра мені конче треба їхати і по суті покидаю її на призволяще. Сестрі байдуже до неї. Хоч мама дуже спокійна і ніколи не сказала їй наперекір жодного слова.
Як би ви поступили на моєму місці?
