На нашому весіллі батьки Олесі подарували нам квартиру. Мама дівчини показувала ключі, говорила, що вони свій вклад у наше майбутнє зробили. Сподіваються, що мої тато з мамою допоможуть зробити ремонт. Подарунки будуть рівномірні. Про це заявила Ольга Іванівна за святковим столом перед усіма гостями. Моя мама усміхнулася і сказала, що подарунок приготували. Але коли потрібно, то звичайно допоможуть з ремонтом.
Про те, що нам подарують квартиру, я не здогадувався. Але ж приємний сюрприз вийшов. Після весілля відразу почали ремонт у новій квартирі. У мене тато будівник, тому купували все необхідне, а робив він з моєю допомогою. До того ми жили з батьками Олесі. Одного разу я шукав свої документи, дружина поклала в шафу, а я не міг знайти. Телефонував їй, питав де. Вона говорила, куди глянути й де шукати.
Я випадково знайшов документи на квартиру, яку нам подарували батьки дружини, і в якій наразі ми з татом робимо ремонт. Виявляється квартира оформлена на тещу. Декілька разів продивився, помилки немає. Настрій зіпсувався. В цей день я повинен був їхати купувати будматеріали. Після того, що побачив, зателефонував тату, розповів йому про знахідку, і попросив, щоб він призупинив роботу. Як розберуся, потім продовжимо.
Увечері, коли всі зійшлися вдома, я поклав документи на стіл і запитав:
– Що це?
– Як що? – дивувалася Ольга Іванівна, – документи на вашу квартиру.
– А чому вона на вас оформлена?
– А на кого?
– Чому не на Олесю?
– Тому що, якщо розлучитеся, то квартира залишиться в нас, і ти не матимеш права на частку.
– Так ми тільки одружилися, а ви вже розлучаєте? І ще питання, чому мої батьки повинні робити ремонт, коли квартира належить вам?
– Мамо, – встряла Олеся, – я ж говорила, щоб оформляла на мене.
– Так ти знала?-Я не повірив почутому.
– Знала, та тільки я тебе кохаю і не збираюся розлучатися, Артеме, повір мені.
– Ну знаєте. Такого від тебе Олесю не чекав. Початок спільного життя починати з обману.
Я зібрав речі й поїхав до батьків. Обурення не втихало. Як могла Олеся ховатися від мене? Що далі робити і як поступити, подумаю пізніше, коли заспокоюся. Але я дійсно такого не чекав. Чи може так поступають всі батьки, а я не знав?
