Я поспішала на зустріч зі своєю подругою Інною. Як на зло, сьогодні на роботі була перевірка, тож довелося сильно затриматися. Телефон розрядився, тому попередити подругу я не могла.
Коли прибігла на місце зустрічі Інни уже не застала. Офіціантка сказала, що описана мною жінка, пішла хвилин 15 тому. Засмучена й розчарована, я вийшла з ресторану й попрямувала додому. На зупинці мою увагу привернула знайома машина. Це був чоловік Інни, я ще тоді подумала, можливо він приїхав її забрати. Уже стала прямувати до нього, як раптом побачила незнайомку з великим букетом квітів. Антон, чоловік подруги, допоміг їй вийти з машини й ніжно поцілував.
Не можу повірити, що Антон зраджував дружині. Інна ніколи не скаржилася на чоловіка. Їхня сім’я завжди здавалася мені щасливою й прекрасною, аж тут таке сталося. Вдома швидко зарядила телефон й стала дзвонити подрузі. Я думала, що вона має право знати правду. Інна слухавку не брала, мабуть, образилася на мене за те, що не прийшла на зустріч.
Коли мій чоловік побачив, що я сама не своя, запитав, що сталося. Я розповіла всю правду від початку й до кінця.
-Не раджу я тобі розповідати про це Інні. Не лізь в чужу сім’ю, бо потім ще й винною залишишся.
Чи прислухатися до поради чоловіка ще не вирішила. Як кажуть: ранок вечора мудріший. Спати я лягала з неспокійними думками.
Робочий тиждень тягнувся досить довго й нарешті настали вихідні. Інна сама мені зателефонувала й попросила про зустріч. Ми зустрілися на нашому місці. Подруга була сильно чимось засмучена. Виявляється, з чоловіком останнім часом у них не ладналося. Він став пізно приходити додому, поставив на телефон пароль, коли йому хтось телефонує, одразу біжить розмовляти до ванної кімнати, щоб його розмову ніхто не почув.
Після цього я не витримала й розповіла подрузі всю правду. Вона нічого не сказавши, зібралася й мовчки вийшла з ресторану. Мені було щиро жаль подруги і я сильно хвилювалася за її родину.
Через кілька днів стали ходити чутки, що Антон з Інною розлучається. Чоловік з’їхав з квартири й живе у своєї коханки. Я вирішила підтримати подругу у важку хвилину й попрямувала до неї додому. Та коли Інна мене побачила, то навіть у квартиру не пустила.
–Ти зруйнувала нашу родину! Якби ти нічого не розповіла мені, то моя сім’я була б повноцінною. Антон сказав, що це було несерйозно й він збирався покинути ту дівку. Тим паче, що це сталося лише одного разу. Та тепер, через тебе, він розізлився й пішов від нас. Для чого було пхати свого носа в чужі справи? Я тебе просто ненавиджу! Не приходь сюди більше й ніколи не потрапляй мені на очі. – Інна голосно гримнула дверима перед моїм обличчям. З того часу я з нею не бачилася.
На разі я шкодую, що не послухала свого чоловіка. Він, як завжди, виявився правий.
