Наближався День народження мого чоловіка, а я з жахом думала про те, що зовсім не знаю що йому подарувати. Для жінок зробити подарунок набагато легше, стільки всього можна обрати. А для чоловіка? Мені хотілося подарувати щось оригінальне, а не банальну піну для гоління чи шкарпетки.
За шість років подружнього життя я вже стільки всього йому подарувала та ще ніколи не потрапила в яблучко. Вадим просто розгортав подарунок та дякував. Ніякого захоплення в його очах я не бачила.
День народження чоловіка випав в неділю, тож у мене була ціла субота, щоб визначитися з подарунком.
Я вирішила почати свої пошуки з будівельного гіпермаркету, в якому є все, крім того, я зателефонувала до батька та запитала що б він хотів на День народження, якби був на місці Вадима. Батько не знав що відповісти, він сказав, що подарунок – це не головне, а головне увага. Все зрозуміло, мій батько тут мені не порадник.
Коли я зайшла в магазин, у мене почали розбігатися очі. Я вирішила ходити рядами аж поки не натраплю на те, що викличе у мене відповідні емоції. Спочатку я пішла у відділ з інструментами. Потім вирішила, що це погана ідея. Як на мене, дарувати чоловіку інструменти це те ж саме, що дарувати жінці сковорідку. Потім я пішла у відділ автомобільних товарів. В цьому я не розуміюся.
Потім я вирішила подивитися на банний халат для чоловіка, але згадала, що він не любить подібні речі.
Коли я вже зневірилася, то опинилася біля відділу з іграшками. Вирішила просто пройтися рядами, щоб відпочити від нав’язливого бажання придбати ідеальний подарунок. Раптом моє серце почало битися частіше, а все тому, що я побачила іграшковий вертоліт на пульті. Я купили його. Дорогою додому здоровий глузд почав перемагати та я згадала, що Вадиму вже 35 років. Який ще іграшковий вертоліт?
Я вийшла з маршрутки не знаючи що робити. Може, повернути цей товар та купити щось більш практичне? Що саме купити натомість я не знала та й зголодніла, тому й повернулася додому. Заховала подарунок з думками: “буде що буде” та пішла їсти.
Наступного ранку я подарувала подарунок та була готова сказати щось у своє виправдання, мовляв, інтуїція підказала та я була втомлена пошуками. Та реакція Вадима говорила сама за себе. він зрадів як дитина, швидко одягнувся, взувся та побіг надвір випробовувати свій подарунок. Його очі світилися від щастя та я зрозуміла, що зробила правильний вибір.
