Нещодавно я гуляла по місту та випадково зустріла свою однокласницю. Чесно, навіть спершу подумала, що це донька Марти, а не вона сама.
Ми дуже давно не бачились і я не знала, як в неї склалося життя. От і вирішили ми трохи посидіти в кав’ярні.
Що можу сказати, так це те, що Марта для своїх сорока трьох років чудово виглядає. Їй би ніхто більше тридцяти п’яти не дав би. Марта зі смаком вдягнена всучасний одяг, який робить з неї елегантну та витончена жінку. Виглядає дуже дорого.
Судячи по зовнішності однокласниці я подумала, що вона щаслива та успішна. Але вгадала лише з останнім пунктом.
Марта справді успішна жінка з власною справою, реалізована та в достатку. Але от щастя в неї немає. Ні, не тому, що не має дітей. Вона народила доньку в сорок, дівчинка росте щаслива, здорова та дуже кмітлива. Але… Чоловіку байдуже на дитину. Він старший від Марти на вісім років і йому геть не цікаво бавити мале дитя.
Навіть просто потримати на руках пару хвилин, чи посидіти з нею, поки Марта в душ піде, не хоче. Жах просто!
Тому жінка просто віддала Софійку до садочку. А коли та хворіє, то бере її до себе на роботу, кладе дитину на облаштований диван та доглядає, в перервах виконуючи свої завдання. А робітниці салону її допомагають та всіляко підтримують.
Марта думає про розлучення, адже її стала сильно відштовхувати поведінка чоловіка. Ніби він не хотів від неї дітей взагалі. Та й зрозуміла, що не так вже він її кохає, коли не давав спокою після пологів, вимагаючи в неї ідеальних порядків, приготованої їжі на всі смаки та обслуговування власної персони.
Я, вислухавши історію Марти, сказала, що на її місці б розлучилась. Бо для чого тоді такий чоловік, який кидає тебе на одинці зі своїми проблемами в найважчий момент? Що є він, що нема. Без нього навіть легше буде, бо доглядатиме лише доньку.
Марта подякувала за мої слова та підтримку і сказала, що обов’язково сповістить мене про результати своїх роздумів.
А зараз скоро я йду на святкування розлучення Марти, яке вона влаштувала з великим розмахом.;)
