Я досі не можу повірити в те, що я мовчу! Я викрив його першу зраду вже давно. Мій друг Станіслав працює таксистом й часто бачив мого зятя Ігоря у компанії дівчат й щоразу підвозив їх до готелю. Станіслава він не знає, тому й нічого не запідозрив. Друг впізнав його не відразу, бо ніколи його не бачив. Але одного разу в бані, як показав фото мого внука з Ігорем, який тоді щойно народився й він мені про все розповів. Я не повірив, а він все клявся, то точно це Ігор.
Я вирішив запитати напряму й знаєте що — цей навіть заперечувати не став! Сказав тільки, що ми чоловіки повинні зрозуміти одне одного. А якщо я розповім все моїй дочки Олі, то зробить так, що вона зі мною навіть говорити не буде.
Дійсно, по-перше, у моєї Олі завжди була слаба психіка й слабкодухість! Це їй передалось від матері, яка в будь-якій напруженій атмосфері просто непритомніла і п омеpла від нервового зриву одного дня коли не стало її батьків. Такого г opя вона на жаль не витримала. Досі згадую про неї, як про фарфорову ляльку, яку постійно треба було оберігати від неприємних новин.
Я дуже не хочу такої долі для своєї дитини, бо знаю, що вона кохає цього п оkидька до нестями. Він їй може збрехати про що завгодно, а вона вірить завжди! У будь-якій суперечці, навіть по вибору скатерки, він перемагає! То як мені з ним конкурувати? Може й дійсно налаштує її проти мене. Я вирішив мовчати й досі мовчу, коли чую від свого друга про його пригоди. Минулого тижня так сталось, що він двічі його з якимось дівчатами возив. В них же дитина підростає, маленький Артем! От який він приклад йому подає. Не знаю, чи довго я ще буду приховувати його зради. Сподіваюсь лише про одне, що скоро він вгамується й ці забавки припиняться й він стане справжнім сім’янином.
