Я неймовірно сильно люблю солодощі. А особливо одні тістечка, що продаються в мережі кондитерських в нашому місті.
Тут мене подруга на чай запросила. Ну а от скажіть: який чай без хороших тістечок? Правда ж? От і я так думаю. Тому я хутко зібралася та побігла до улюбленої кондитерської. Проте коли я прийшла – всі тістечка вже розкупили.
Довелося бігти до кондитерської, що на сусідній вулиці. Поки я йшла, то почався дощ. Я промокла до ниточки. Ну от що за день такий? Проте мене гріла думка про те, що зараз я куплю тістечка та піду до подруги на чаювання з ночівлею.
І от, я заходжу до кондитерської, а там остання коробка з цими чудесними тістечками. І я вже майже взяла їх в руки, як з-за спини з’являється рука яка хапає коробку та забирає собі. Я не встигла буквально на секунду.
Ох яка я була зла. То був молодий хлопець. Він забрав тістечка, які я так люблю і так сильно хотіла прямо в мене з-під носа! Ви уявляєте який хам?
Я обурено взяла тортик, який любимо ми з подругою, оплатила та пішла до виходу. Не день а жах просто! Настрій на нулі просто!
Я вийшла з кондитерської, дощ вже закінчився. А біля закладу стояв той самий хлопець та тримав коробочку з моїми тістечками в руках. Він гукнув мені:
-Ну не дуйся будь-ласка! Йдемо пити чай з тістечками!
Саме так ми познайомилися з моїм тепер вже законним чоловіком. Ми вже майже 5 років в шлюбі, щасливі та регулярно купуємо ті самі тістечка. Знайшлися два фанати солодощів, до того ж ще й одних і тих самих.
Правда є одне невеличке але. Наша палка любов до тістечок все таки відобразилась на наших фігурах. Добре що не сильно, а лише додалось в кожного по 4-5 кг.
