Якось я прийшла до мами в гості. В мене тоді був дуже важкий період. Візуально, наче все добре, проте, по-факту, я дуже сильно втомилась.
Втомилась, що багато працюю. Так, я отримую за роботу великі гроші, але при цьому майже не маю вихідних. Моє життя перетворилось в рутину, в якій я встаю, йду на роботу, приходжу з роботи та знову лягаю спати.
Ні часу на себе, ні часу на інших. Коли важкий проект вже було здано, обсяги роботи в рази зменшились, але це дурне відчуття втоми та напруги, ніби в мене досі горять дедлайни нікуди не поділись. І саме на це я вирішила трохи пожалітись найріднішій людині.
Мама вислухала мене, обійняла та сказала:
– Сонечко, моя люба квіточко, я хочу, щоб ти знала, що двері нашого дому завжди відкриті та завжди чекають на тебе. Ти завжди можеш розраховувати на мене і на ці двері.
Я не зовсім зрозуміла мамину фразу. Чи то від втоми, чи то просто так. Але мама зрозуміла, що я тоді не могла нормально сприймати інформацію та роз’яснила:
– Доню, я хотіла цим сказати, щоб ти розуміла, що якщо в тебе в житті будуть якісь негаразди, якщо щось таке станеться, що, здавалось би, все, кінець всьому, або ж може не знаєш куди піти, знай – двері нашого дому завжди відкриті для тебе. Вважай, що це така собі тепла тиха гавань, куди ти завжди можеш повернутися і тебе тут радо приймуть. Не хвилюйся через проблеми. Просто приходь додому. Я завжди тебе підтримаю, а якщо зможу, то і вирішу проблеми, якщо такі будуть. Я люблю тебе, моє сонечко. Ну і звісно ж я тобі гарантую тепло, любов та неймовірно смачні курячі котлетки, які ти так сильно любиш.
Я, як маленька дитина розревілась від цих слів та почала плакати в обіймах любої матусі. Це було занадто мило, я не могла не пустити сльозу.
Я неймовірно рада, що наші стосунки з мамою настільки хороші. Добре мати людину, яка завжди тебе підтримає, завжди буде тебе підтримувати, якою б не була твоя життєва ситуація.
Бажаю всім знайти таку людину та бути впевненим, що тебе десь чекають. Що десь тобі завжди раді.
