– Мамо, куди ти йдеш? – запитав мене син.
– Я йду жити до свого нового чоловіка, – відповіла я.
Цей діалог здався б дивним, якби моєму сину будо 5 чи 10 років, але моєму сину Івану 32 роки.
Син забрав мою валізу та поніс в кімнату:
– Що ти ще вигадала? Ти нікуди не підеш!
Після цих слів Іван відкрив валізу та викинув усі мої речі на ліжко.
– Сніданок не готовий, що я буду їсти?! – кричав 32-річний син.
Я поглянула на Івана та мені раптом стало страшно. Знаєте, як це боятися власної дитини? Дуже неприємне відчуття. Я стояла у верхньому одязі посеред кімнати, дивилася на увесь цей цирк та не могла зрозуміти де і що я зробила не так.
– Відтепер ти сам собі готуватимеш та прибиратимеш, – намагаючись опанувати себе сказала я, – я йду.
– Куди йдеш? – запитав Іван.
В його очах тепер читалася розгубленість, здавалося, в цю мить увесь світ для нього перевернувся. Він ніяк не міг зрозуміти як це жити без мами та самостійно себе обслуговувати.
– Відтепер я буду жити зі своїм новим чоловіком.
– Та кому ти потрібна у твоєму віці, ти ж стара вішалка, – гоосно засміявся Іван.
– Він чекає за дверима
Іван раптом припинив сміятися та швидко пішов до дверей, поглянув у дверне вічко та побачив там Михайла, який чекав поки я вийду, щоб допомогти мені з речами.
Іван повернувся та знову почав сипати запитаннями:
– А як я буду оплачувати комунальні послуги? Ти перестанеш мені допомагати як тільки поїдеш звідси.
– Тобі уже давно настав час знайти роботу, ти вже дорослий. Не можу ж я все життя тебе забезпечувати.
– Ти більше нічого не вмієш, як за мною доглядати. Яка мені з тебе користь, коли ти не можеш забезпечити мої основні потреби та не виконуєш свій основний обов’язок?
Я зрозуміла, що Іван до цього моменту жив невірними поняттями та переконати мені його буде складно, однак потрібно було завершувати цю розмову.
Через те, що батько Івана від нас пішов, я відчувала провину перед сином, старалася замінити йому і батька, і матір. Віддавала йому все, що є, забула про особисте щастя. Все чекала, коли Іван подорослішає, а він і не думає дорослішати. А для чого йому це? Звичайно ж залишатися дитиною все життя дуже зручно. От тільки з мене досить.
Син у свої 32 роки ніде не працює, про одруження й не думає. Роботу шукати не хоче, це його напружує. Чудом закінчив школу, а навчатися до університету так і не пішов.
І ось тепер він дорослий чоловік, який не відпускає свою маму жити до її нового чоловіка. Дитячий садочок якийсь.
– Тобі вже пора подумати про роботу та про одруження, – сказала я та зрозуміла, що цю розмову я почала дещо пізно.
– Для чого це мені?
– Я не вічна та здоров’я моє теж, я не можу все життя тебе годувати.
– Що ти таке розповідаєш? Ти просто хочеш до свого коханця піти, а мене покинути. Що ти за матір?
Я почала потихеньку рухатися в бік дверей, Іван наче оскаженів та почав нищити мій одяг:
– Якщо ти не матимеш речей, купить тобі твій коханець нові, ти думаєш, що ти комусь потрібна, залишишся гола і боса.
Говорячи ці слова, Іван порвав увесь мій одяг, я згадала, що подібні істерики були у нього ще в дитинстві, коли я зібралася йти на роботу, а його віддати в дитячий садочок, тоді він теж не хотів мене нікуди відпускати. Я залишилася вдома на деякий час та син зрозумів, що його методи діють. Тепер усе повторилося.
Потім син почав рвати мої документи та нищити косметику. У нього були такі скажені очі, що мені стало ще страшніше, я подумала, що потрібно якомога швидше йти, аби син ще не натворив якоїсь біди.
Я схопила іншу валізу, яка вціліла. “Бог з тими речами, що залишились” – подумала я ти ми з Михайлом дуже швидко сіли в авто.
Іван побіг за нами:
– Подивіться ви на неї! Покинула сина заради чоловіка! Не буде тобі щастя!
