Ми з сестрою народилися і виросли в селі. Після закінчення школи поїхали вчитися в місто, та там і залишилися. Згодом обидві вийшли заміж, народили дітей. Всі канікули наші діти проводили в бабусі з дідусем. Це таке місце, куди діти їдуть у захваті. Не можуть дочекатися, коли вже канікули, щоб швидше відправитися до бабусі. Там пройшло дитинство наших із сестрою дітей.
Роки линуть швидко. Вже й наші діти одружилися, мають свої сім’ї. Ми з сестрою вже бабусі, опікуємося своїми онуками. Та наші тато й мама живі, але здоров’я підводить. Давно не тримають господарство, сили не вистачає. Може тому й прожили довгі роки, що на природі, на свіжому повітрі. Працювали тільки тяжко, а так добре жили.
Останнім часом нездужають обоє. Мама жаліється, що і води нікому подати, сидять удвох із татом. Я брала відпустку, жила в них три тижні. Коли була біля них, обоє неначе помолоділи, і хворіли мало. А коли поїхала, з першого ж дня почалися телефонні дзвінки про нездужання.
Запросила сестру в гості, поговорити про батьків. Потрібно щось вирішувати. Адже дійсно старенькі уже, за вісімдесят. Чим далі, тим все важче самім за собою доглядати.
Сестра сиділа мовчки. В неї свої проблеми, немає де жити молодшому сину. От якби продати батьківський будинок дорожче, то може б купили квартиру невелику. Але хто в селі купить будинок за такі гроші. Я їй про батьків, а вона про будинок. Запитую, а батьків куди подінеш?
– Як куди, ти візьмеш додому жити. Нічого потіснитеся. А що? Потрібно допомагати одне одному. Твої обоє при квартирах, а мій Саша ні.
– При чому тут квартири? З татом і мамою щось вирішувати потрібно. Ти ж Галю не працюєш, поживи з ними, доглянеш, і будинок тобі дістанеться.
– Ти що? Сама з ними живи. Я там і дня не витримаю, не те що постійно жити.
Із сестрою ні до чого не домовилися. Я зрозуміла, що за батьками доглядати вона не збирається. Поговорила з чоловіком. Адже ми з ним удвох залишилися у двокімнатній квартирі, щоб забрати моїх батьків до нас. І мені легше за ними доглядати. Чоловік погодився. Вже наступного дня поїхали машиною, щоб забрати й речі, які вони хочуть взяти з собою. Мама дивувалася, чому не Галя їх забирає? Адже просила будинок на неї оформити, а сама не захотіла з батьками возитися.
Я нічого не говорила мамі, нехай самі вирішують, кому залишать у спадок будинок. Я жалію батьків, тому доглядаю за ними. Сестра від них відмовляється, а будинок хоче привласнити.
