Тільки, як приходить літо, я одразу починаю планувати свій приїзд до бабусі за місто. У неї невеличкий дім, а поряд тече річка, ліс, свіже повітря. Й одразу згадується дитинство. Зараз вже всі дорослі, на роботах, мають багато інших справ, до бабусі не так часто їздимо.
Але тільки-но, як мені дали на роботі відпустку, я вже знала куди я поїду. Зібравши всі необхідні речі я вирушила в дорогу. Але цього разу я їду не сама. Взяла з собою свою подругу, хочу, щоб і вона відчула, що таке літо у селі.
Дні минали дуже швидко. Ми чудово провели час. Якось перед від’їздом, ми вирішили прогулятися місцевим парком. І помітили, як кущах щось блищить. Подивившись ближче зрозуміли, що це браслет. Мабуть, хтось його загубив. Ми з подругою взяли до рук знахідку та зауважили, що на браслеті вибито ім’я «Марія».
Подруга одразу запропонувала зробити фото та виставити у соціальні мережі цю знахідку. Можливо комусь вона дуже дорога і хтось її зараз шукаю. Але так до вечора ніхто нам і не відписав.
Ми зібралися їхати вже додому. Сіли в електричку. Помітили, що навпроти нас сидить старенький дідусь. Щось зовсім він не веселий: очі похмурі, погляд задумливий і тільки-но ледь капають сльози. Ми не могли бути осторонь та запитали у чому справа. Гадали можливо дідусь себе погано почуває і йому потрібна допомога. Він почав розповідати історію:
– Ой дітки захотілося мені поїхати за місто на прогулянку від міської метушні. Гуляючи місцевим парком я загубив дорогу мені річ. І тепер думки докору не дають мені спокійно жити. Оскільки ця річ була моєї покійної дружини – Марії. Коли були молоді, то кожних вихідних їхали в цей парк гуляти. І от чомусь сьогодні захотілося поїхати саме туди. І через свою неуважність, я втратив найголовніше, що лишилося після неї – браслет…
Ми спокійно з подругою вислухали дідуся. І просто витягнули браслет з сумочки та віддали йому. Ви б бачили його погляд. Щастя і здивування не можливо було передати словами. Своєю чергою, ми розповіли йому свою історію про знахідку.
Приїхавши до міста він захотів нам віддячить. Запросив мене з подругою до себе додому випити чаю з пиріжками. Ми погодилися на цю пропозицію. Виявляється у нього є два онуки. Дуже харизматичні та красиві хлопці, до того ж розумні. Мені з подругою вони одразу припали до душі.
Пройшло з того часу три місяці. Я з подругою почали зустрічатися з внуками того дідуся. Як мені, так і подрузі, вже зробили пропозицію руки та серця. Ми ніколи не могли подумати, що саме так знайдемо своїй майбутніх чоловіків.
