Іван Федорович ішов додому понурий. Ходив провідати доньку. Зайшов, у квартирі безлад, Ніна сидить плаче. Посварилися з Олександром, вигнала його. Не думала, що так у них все обернеться. Адже жили добре, чоловік гарно заробляє. Купили квартиру в кредит. І не якусь, трикімнатну. Двоє синів росте. Все ж добре було. Іван Федорович не розуміє, донька не пояснює.
Коли заспокоїлася, розповіла:
– До сьогоднішнього дня все було нормально. А зранку телефонний дзвінок на телефон чоловіка. Я за звичкою взяла слухавку, не дивлюся від кого, включила. А звідти голосок: «милий, ти скоро, я замерзла тебе ждучи». Я запитую, хто це? А вона слухавку кинула. Передзвонюю, відсутній зв’язок. Я до чоловіка, що то було? А він мені, мабуть, номером помилилися. Тату, я що, дурна? Вірити в його відмовки. А він зібрав речі й пішов.
Іван Федорович умовляв доньку не спішити, можливо і правда Олександр не винен? Та й самому мало в це вірилося. Тому і йшов додому понурий. А через декілька днів Ніна телефонувала, що Олександр не повернувся, розлучається з нею. Кредит сплачувати обіцяє. Але ж це тільки слова. А якщо перестане платити, Ніна сама не зможе, не вистачить грошей. Хоч Олександр говорить, що квартира дітям і допоможе платити, та Ніна чула, що пасія, яка наразі з ним, вимагає розділу майна.
Мов, їм також потрібно десь жити, і вона чекає дитину. Наскільки правда, невідомо. Коли розлучалися, Олександр завірив, що виплатить кредит за квартиру, і з синами спілкується, Ніна не забороняє. А от його пасія все бурчить. Як би не повернула вона чоловіка так, що перестане сплачувати кредит. Ох і вляпався Олександр. Видно, що набридла йому вже та жінка, але вона твердить що вагітна. Мабуть, так йому і треба. А ви як вважаєте, що можна побажати Олександру?
