Я одружився 2 роки тому. Моя дружина — красуня та розумниця. Познайомилися ми через наших спільних друзів. Я взагалі така людина, що не показую свої почуття усім й одразу, але з Вікою все було інакше. Я закохався з першого погляду й так, що був просто без тями від неї. А, коли вона відповіла мені взаємністю й погодилася вийти за мене заміж, я був наче на сьомому небі від щастя.
Кілька місяців тому Віка показала мені тест на вагітність й заявила, що у нас буде дитина. Я вже давно чекав на цю звістку, бо хочу мати з Вікторією дітей. Але я не побачив такої ж реакції у неї. Вона виглядала, скоріше, стурбовано, коли повідомила мені про вагітність. Але чому? Я порядний вірний чоловік, у нас, я б сказав, заможна родина, бо заробляю я дуже добре.
Так, професія у мене така, що часто дружина цілими тижнями сама вдома. Не кожна таке витерпить. Я далекобійник, інколи мене місяць може не бути вдома, бо я в рейсі. Але зате, через місяць, я можу купити дружині все, що вона просить. І тепер і дитині готовий давати все, що тільки знадобиться.
Тому я й не розумів, чому Віка занепокоєна, вона ж знала, за кого заміж виходить. “Щось тут не так”, — подумав я собі.
Нещодавно повернувся з рейсу і подзвонила сестра. Сказала, що прийде, бо треба про щось важливе поговорити. Віки тоді вдома не було, ходила до лікаря. Сіли з Марусею на кухні й вона починає мені прямо натякати, що у моєї дружини є коханець. Я не повірив, кажу:
— Та ні, бути такого не може. В нас з Вікою щаслива сім’я, ми чекаємо дитину.
Сестра сказала, що їй сусіди це нашептали, мовляв, бачили на власні очі. Я нічого не сказав. Залишив все так, як раніше, не повірив на слово. Мало, що ті злі язики можуть ще придумати, бо заздрять нам!
Я знову віддав Віці всю зарплату, накупив їй всякого і через тиждень зібрався їхати у відрядження. Кохана, як зазвичай, провела в дорогу, обійняла й поцілувала.
Через два тижні я вернувся, все ніби так, як і було. Але зустрів друга, який сказав, що бачить Віку часто в одному кафе вечорами. І вона не сама, а з іншим чоловіком. У мене не було підстав не вірити другові. Я почав сумніватися, але так хотів, щоб це виявилося брехнею, дурним жартом.
Довелося знову їхати в рейс, на цей раз вже на довше. Вдавав дружині, що все добре, а в душі було геть кепсько після всіх чуток.
Так пройшов ще цілий місяць. Я вдома майже не був за цей час. Нещодавно вже вернувся з рейсу і їхав додому. Але подзвонили, що якісь проблеми на фірмі, довелося вертатися. Але, оскільки я додому так і не дійшов, забіг перекусити й випити кави в невеликий бар на околиці міста. А там своїми очима побачив Віку з іншим. Сиділи, пили пиво й дуже мило говорили. А супутник щоразу то волосся поправляв їй, то гладив по руці, то цілував.
Як жаль, що це таки виявилася правда! Тоді я так і не випив кави, одразу поїхав додому, забувши про роботу. Дружина повернулася пізніше. Не встигла вона роззутися, як я кинув їй сумку з її речами й сказав, що подаю на розлучення.
— Як? Чому? — почала вона здивовано розпитувати.
— Я не знав, що ти так пиво любиш, у твоєму то стані — відповів я.
Коли Віка зрозуміла, що я все бачив, почала виправдовуватися. Але це все було так не щиро. Щирою була тільки розмова в барі з тим чоловіком. Це було розчарування всього мого життя, адже я кохав цю жінку усім серцем і готовий був заради неї буквально на все. Віка почала щось про дитину говорити, а я їй:
— Зробимо тест. Якщо я батько — візьму на себе відповідальність і буду її виховувати, а якщо — ні, це вже не мої проблеми.
Ми розійшлися, дитина не моя. Хоча Віка ще не раз приходила й просилася назад до мене. Плакала, що я буду найкращим батьком для малюка, а вона обіцяє більше ніколи не зраджувати.
Я не впустив. Не знаю, не можу пробачити. Натомість планую придбати собі іншу квартиру, бо в моїй все мені нагадує про Віку, а я хочу забути її назавжди.
