Ця історія трапилася зі мною нещодавно. Я вперше зібралася поїхати на екскурсію до Німеччини. Там проживав зараз мій друг, і він запросив мене до себе в гості. Через певний час вагань, що було пов’язане з поганим знанням мови, він все таки переконав мене, що треба їхати.
І ось я з чемоданом, рюкзаком і невеликою сумочкою, де містилися всі мої документи, карточки, гроші, перетинаю кордон. Для мене все так незвично. Кожен крок – ледь не випробування. Заходжу в громадський туалет. Завжди, коли хвилююся, хочу частіше пісяти.
Поспіхом вибігаю з туалету і біжу далі – назустріч своєму коханому. Коли втрапила в його обійми і свій багаж передала йому, відчула, що чогось бракує. І аж тепер вловила – відсутня моя дамська сумочка, в якій містилася 2000 доларів, банківські картки і документи.
От і приїхала! Мій Ігорко заспокоїв мене, що тут нічого не пропадає.
-Згадай, де ти її залишила?
Згадала – в туалеті. Але з цього часу збігло вже майже дві години. Я була в розпачі. Ігор спокійно здав мої чемодани у багажне відділення, що, на щастя, було поряд. І ми поїхали в пошуки моєї сумки.
Не повірите, але я була шокована – моя сумка висіла на тому ж гачку, на який я повісила, коли зайшла в кабінку. Ніхто до неї, таке враження, не заглядав. Усі замочки були закритими. Я заглянула всередину – гроші, картки, документи були на місці. Механічно перерахувала на всяк випадок гроші – все збігалося. У бічній внутрішній кишені містилося 2000 доларів.
Я з радощів розцілувала Ігоря. Бо насправді не вірила, що зможу знайти свою сумку. У нас вона б одразу стала чиєюсь власністю. А це Німеччина, де закон і порядок понад усе.
