Був час, коли я була сильно закохана в одного мужчину. Мені здавалося, що ми ідеально підходимо одне одному. Він за період зустрічі підкреслював всі мої сильні сторони. І це не було незаслуженим компліментом, а відповідало реальності.
Я вважала, що він закоханий в мене також, хоч ніколи мені про це не казав. Загалом він любив під час наших зустрічей відмовчуватися. Говорила здебільшого я.
Можливо, такі стосунки тривали б і ще, коли б я почала відчувати себе в них невпевнено. У мене було відчуття, що мною маніпулюють заради сексу. І я, що мені загалом невластиво, пішла в наступ. Почала телефонувати до нього в час, коли він не бажав спілкуватися.
Я хотіла вивести наші стосунки на інший рівень або по-іншому вони для мене втрачали зміст. На жаль (а може, на моє щастя) сталося останнє.
Розрив був болісним. Навіть дуже. Але ці стосунку навчили мене любити себе. Так, я могла зателефонувати цьому мужчині і відновити їх такими, якими вони були до того інциденту. Але на такому рівні вони мене не влаштовували. Я хотіла більшого. Я хотіла взаєморозуміння. Хотіла відчувати, що мене в цих стосунках цінують, а не використовують.
Зрозуміла, коли в стосунках існує біль, то вони розвиваються в неправильному напрямі. І я мовчала, зціпивши від болю зуби.
Я знала, що вартую кращих стосунків, які не причинятимуть мені болю. Я збагнула, що саме любов до себе наразі полягала відпустити цю людину, щоб не причиняти собі болі. Щоб з повагою ставитися до свого внутрішнього я, яке веде мене по життю. І це зовсім не егоїзм. Це прийняття себе такої, якою я є. Перед ніким не принижуючись.
Завдяки цим стосункам я намагалася глибше пізнати себе, щоб зрозуміти власні потреби. Я вчилася любити себе настільки, щоб не шукати цієї любові в інших.
Так, це було не зовсім легко. Мене часто переслідувало бажання набрати номер і почути такий бажаний голос. Але я знала, що знову наражу себе на біль. Тому не дозволяла собі цього.
Я намагалася задобрити свою внутрішню дитину речами, які для мене на цей час були терапією. Це подорожі, спілкування з друзями, читання якісної літератури, музика, молитва. Так поступово я навчилася вгамовувати біль, що терзав мене.
Мужчина, який заставив мене страждати, так мені не зателефонував. Але це вже не завдавало мені болю. Я знала, що варта більшого. Зрештою – навчилася не догоджати тим, хто мене не вартий.
Щоб навчитися любити когось без болю, передовсім треба навчитися любити себе.
