Я закохався в подругу своєї дружини. Так, визнаю. Вже так сталося і я не можу з цим нічого вдіяти.
Ми з Інною в шлюбі вже близько одинадцяти років. В нас є двоє дітей. Дві чудові дівчинки. Марта ж, подруга моєї дружини. в шлюбі близько дев’яти років. В неї також є двоє дітей. Старший хлопчик та молодша дівчинка.
Ми дружили дуже довго сім’ями. В нас багато друзів, з якими ми дружимо саме сім’ями. Так набагато веселіше та цікавіше. І саме так ми з Мартою і познайомилися. До того ж, вона стала близькою подругою для Інни.
З Інною в нас дуже часто почали сварки відбуватися. І навіть перед нашими друзями. А Марта ставала на мій захист кожного разу, коли це відбувалось на людях. Мені вона була цікава як людина спершу, згодом я зрозумів, що став закохуватись.
Йшов час, я не міг перестати думати про Марту, а потім взагалі дізнався, що мої почуття взаємні. Тепер ми не могли один без одної. Але остаточно наші таємні стосунки почались, коли моя дружина з дітьми поїхала на тиждень до мами, а чоловік Марти взяв дітей на кемпінг на два тижня.
Ми тоді багато часу провели разом і погодили все на тому, що будемо таємно зустрічатись. Але ви ж пам’ятаєте, що в нас дуже багато друзів та знайомих. Тому коли Інна з дітьми приїхали додому, то їй розповіли про наші з Мартою відносини.
Ми тепер сварились через це. Але я брехав, запевняючи Інну, що те все просто заздрісники, які хочуть розлучити нас. Так відбувалось регулярно і, в цілому, наші з Інною стосунки стали ще гіршими.
В Марти з її чоловіком також почались проблеми, адже йому про наші стосунки спільні друзі також розповідали. Тому я міг зрозуміти, як себе почуває Марта. Я вже готувався для розмови з Інною, що хочу розлучитись. Ми навіть вже обговорювали це.
Але для мене стало важливим питання: «А як же ж мої дівчатка? Як же ж мої донечки?». Зараз ми з Мартою обговорюємо, як буде краще, адже я не хочу, щоб дівчатка тепер жили від мене окремо, але і такі постійні сварки між нами з Інною їм на користь не підуть.
Не знаю, як краще вчинити. Поки думаю. А ви що порадите?
