Моє перше кохання закінчилося, як і у переважної більшості дівчат, розбитим серцем. Ігор надовго відбив у мене бажання відкривати серце для нових почуттів, тож усі кавалери, що намагалися підібрати ключики до норовливої красуні йшли геть. Я ж зосередилася на навчанні та кар’єрі.
Десять років працювала, як віл в полі, без перепочинку та нормальної відпустки. Думаю, що в житті можна домогтися значних висот, але усе це дається ціною важкої праці. Врешті я отримала свою винагороду та придбала власну двокімнатну квартиру. Купувала нерухомість через рієлтора. Хоч Роман й не переходив межу ділових відносин, але я сама наважилася запросити його на побачення.
Мабуть, це був кінець мого десятирічного мітингу під назвою «Усі чоловіки козли». З Ромою було легко та невимушено. Я знову сміялася із жартів, захоплено слухала його розповіді та з нетерпінням чекала на нову зустріч. Мені здалося, що він той самий, тож про безпеку я не переймалася й була надто розслабленою. Через пів року стосунків зрозуміла, що вагітна.
Перша думка не найкраща, а що як Роман мене покине, бо ще не готовий бути батьком й взагалі не планує переходити на вищий рівень стосунків. Три тижні вагалася, а потім все ж таки розкрила свою таємницю. Усі побоювання пішли геть, коли чоловік підхопив мене на руки та закружляв у повітрі, вигукуючи, що скоро стане татком.
Ми розписалися й Роман переїхав жити до мене. У нас народився син, Тимур. Нова роль матері давалася мені важко, все було в новинку. Недоспані ночі, дитячі крики, життя за новим графіком, або радше його абсолютною відсутністю. Рома зранку до ночі на роботі, додому повертається виснаженим, втомлений й також потребує відпочинку. Добре, що мої батьки приходили на допомогу, підказували та страхували.
Перший рік так-сяк пережили, далі стало легше. Коли Тимуру виповнилося 2 роки, я віддала сина до дитячого садка, а сама повернулася на роботу. Здавалося життя налагодилося й тепер можна знову планувати грандіозні покупки та нормальну відпустку.
Була весна, ми поїхали до батьків Романа, які жили у селі. Разом святкували Пасху. Свекруха накрила багатий стіл, від різноманіття страв текли у всіх слинки, а мені нічого не хотілося через страшенну нудоту. Думала, що отруїлася овочами з ринку. Після повернення додому нічого не змінилося, чоловік змусив звернутися до лікаря. Діагноз несподіваний – я знову вагітна. Але яким чином, якщо ми робили все, як слід?
Роман не виражав жодних почуттів, залишивши вибір за мною. Я звісно хотіла другу дитину, але не так швидко. Різниця між дітьми буде невелика, а як згадаю усі ці недоспані ночі та виснаження стає дурно. Та ще гірше від думки, що доведеться вчинити страшний гріх та позбутися від маленького життя. Ні, категорично ні! Я буду народжувати.
З часом Роман також звикся з думкою, що нас стане більше. Ми з нетерпінням чекали на своє маленьке диво. Коли проходили друге УЗД отримали приємний сюрприз. Це дівчинка! Яка ж я була щаслива, адже мріяла саме про донечку. Чоловік також радів.
Пологи почалися раніше терміну. Я злякалася не на жарт й одразу поїхала до лікарні. Другі пологи давалися важче, коли Надійка з’явилася на світ не було того самого полегшення, лікарі метушилися біля мене про щось перешіптуючись. Мене це дратувало, тож я буквально вимагала аби мені пояснили, що відбувається.
Ви не повірите, бо я сама не вірила, лікар повідомив, що у нас двійня й потрібно народити ще одну дитину. Через кілька хвилин на світ з’явилася Вірочка. Серце витанцьовувало польку у моїх грудях, коли діток поклали на мене. Бачили б ви Романа, я думала його очі вилізуть з орбіт.
Усі наші рідні та друзі були приємно вражені такою чудесною новиною про подвійне поповнення. Вдома ми вчилися бути батьками новонароджених наново, адже доводилося докладати вдвічі більше зусиль та ще й не забувати про старшого сина. Добре, що Тимур у нас хороший хлопчик. Він не вередував та допомагав мені із сестричками.
У квартирі стало затісно, Роман запропонував продати мою двокімнатну й взяти на виплату трикімнатну. Він був рієлтором й казав, що уже має вигідну пропозицію. Я погодилася, адже усім потрібен особистий простір, тим більше маленькі ростуть так швидко.
Моя квартира продалася дуже швидко, нову оформити не встигли, тож на деякий час чоловік відправив нас з дітьми до моїх батьків, а сам зайнявся розв’язанням цього питання. Якогось дня він не повернувся додому ввечері. На телефон прийшло повідомлення, де чоловік зізнався, що не може більше так жити, тому ТІКАЄ від нас. На хвилиночку він забрав усі гроші від продажу МОЄЇ квартири.
У мене сталася така істерика, що батькам довелося викликати швидку допомогу. Через сильне потрясіння зникло молоко, довелося перевести дівчат на штучне вигодовування. Я звернулася до поліції, але вони відмовилися навіть приймати заяву, адже офіційно Роман мій чоловік. Тато намагався його знайти, їздив до сватів, але ті лише розводили руками та каялися, що їм соромно за вчинок свого сина.
Я залишилася з трьома дітьми на руках, без даху над головою й без певності у завтрашньому дні. Щодня сиплю прокльони на того негідника й вірю, що земля кругла, тож Роман ще своє отримає сповна.
