Він мені сподобався одразу – дужий, з веселою усмішкою і красивим полиском очей його звали Міша. Після першої зустрічі дізналася, що він одружений – умовно. Бо вже подав заяву на розлучення. Причина – не зійшлися характерами.
Це мене трохи втішило. Бо ніяк не хотіла з ним прощатися. Хоч заглиблюватися в ці стосунки наразі не поспішала.
За місяць він прийшов до мене з букетом троянд і сказав, що запрошує до ресторану. Уже за столом зізнався, що в нього сьогодні свято. Врешті він вільний. Це мене також трохи окрилило. Бо Міша припав мені до душі.
У його першої дружини залишилася донечка, якій він тепер сплачував аліменти. Було ще прохання, що дочка на вихідні буде навідуватися до нас. Я виступила проти останнього.
Міша не став наполягати. Але аліменти сплачував справно. І це була немала сума. Мене, чесно кажучи, трохи жаба давила за ті гроші. Чого це ми таку велику суму повинні віддавати його дочці. І нас є вже спільна дитина, яка має свої потреби.
Впросила чоловіка, щоб перевівся офіційно на меншу зарплату, щоб менший відсоток перепадав на аліменти.
Потім у нас народився ще синочок. Я вся була закручена в домашніх справах. Чоловік не дуже рвався до домашньої роботи. І діти його не дуже цікавили.
Несподівано він почав затримуватися на роботі. Моє серце підказувало, що тут не все гаразд. Тому вирішила вистежити, де він пропадає у вечірній час. Краще б не знала того, що побачила власними очима. У нього була інша жінка. Судячи з стосунків – там був уже роман.
Так я залишилася біля розбитого корита з двома дітьми на руках. Тепер згадала його першу дружину і доньку. Я ж колись так само поступила негідно щодо них. Мабуть, за все в житті треба платити.
