Я заплатила за щастя свого сина
Довго мучилася сумнівами, але наважилася: виберу невістку для себе й дружину для свого сина сама. Вирішила підібрати гідну дівчину, а вже потім поєднати їх у пару. Мій син це найдорожче, що у мене є на цьому світі. Я шалено його люблю. Я виростила його для себе, виховувала як справжнього козака змалечку, ночами не спала, лікувала, розраджувала. І тепер я маю віддати цього ідеального хлопця якомусь іншому жіночому серцю?!
Я завжди знала, що настане день, коли мій син знайде собі пару, але думка про те, щоб віддати його в чужу родину, не давала мені спокою. Я вигадала вихід із цієї ситуації.
Я спокійно сприйняла, що син почав дивитися на дівчат. Та з його першою обраницею мені не вдалося знайти спільну мову якась вона була надто примхлива. Я прямо сказала йому: ця дівчина йому не підходить. Потрібна нам чемна, чиста, скромна.
Про свій задум синові я нічого не сказала. Взяла на себе повну відповідальність стала шукати йому наречену. Обрала лише тих дівчат, з якими зможу порозумітись і стати близькою.
Кандидаток було небагато: сусідка Настя, донька подруги Оленка, і ще кілька однокласниць сина. Після розмови з матір’ю Насті та з самою дівчиною зрозуміла не наш варіант. Сама Настя була зовсім не жіночна, а я хотіла, щоб синові поруч було комфортно. Треба, щоб була дівчина ладна і душею, і тілом.
Далі поговорила з Оленкою, донькою моєї подруги Марії, але зясувалося, що вона вже зустрічається з хлопцем, і цей варіант теж відпав. Про однокласниць мого сина навіть говорити не хочу повний провал.
Опинилась у глухому куті. Жодна дівчина мені більше не спадала на думку, і я вирішила прослідкувати, хто взагалі подобається моєму синові.
Довелося вдатися до маленької хитрості сказала сину, що хочу подивитися, як він працює. Звісно, ця ідея йому не сподобалась, але, зрештою, погодився. Цілий день я спостерігала за тим, як він спілкувався з колегами-жінками. Хотіла зрозуміти, хто йому хоч трохи до душі. Розпитувала співробітниць і дізналась чимало цікавого про кожну.
Ввечері зрозуміла: на роботі підходящої дівчини синові не знайти. Коли повертались додому, син запропонував зайти до кавярні, спочатку відмовилася, та потім передумала а раптом там знайду ту саму… І от, у кавярні, я побачила, як син щиро й цікаво розмовляє із симпатичною офіціанткою. У цю мить я відчула: ось вона.
Дівчина була чемною, скромною, приємною у спілкуванні. Я вирішила поговорити з нею і розповіла їй всю ситуацію.
Ви що, жартуєте? здивувалася вона. Це нечесно, хіба ж так робиться в людей?
Але ж ти хочеш кращого майбутнього, а мій син його може дати, пообіцяла я.
Я запропонувала їй чималу суму двадцять тисяч гривень, які з лишком вистачило б на університетське навчання її брата. Сестрина любов перемогла її сумління, і вона пообіцяла зробити так, аби полюбити мого сина.
Після того, як ми домовилися, я постійно підтримувала з нею зв’язок. Давала поради: як говорити, що робити, щоб підкорити його серце.
Я чекала результату й не довелося довго. Мій син просто втратив голову постійно мені про неї розповідав. Без кінця вихваляв: і яка Марічка гарна, і як смачно готує, і яку музику слухає, і які фільми любить. Якось я сама попросила: приведи її в гості.
Коли Марічка прийшла, я спокійно поговорила з нею. Дівчина зізналася, що вже по-справжньому покохала мого сина, і навіть просила, щоб я забрала гроші назад. Але це не було в моїх планах.
Хіба ж я заберу ті гроші, якщо між ними справжнє кохання? Я сказала дівчині: залиш усе собі, і поволі готуйся до весілля.
Тепер мої діти щасливі, а в мене слухняна невістка, яка стала справжньою подругою. Наш маленький секрет залишиться між нами назавжди. Радію, що мій план зробив мого сина щасливим!
