Зі своїм чоловіком жила душа в душу. Ніколи не сварилися. І діти в нас були чудові. Не могла натішитися, що в мене така чудова сім’я. Коли йшла в церкву, завжди ставила перед іконою Богородиці свічку в знак подяки.
Останнім часом зауважила, що чоловік приходить з роботи засмученим. Запитала, що трапилося. Він зіслався, що роботи багато, тому втомлений.
Однак його постійний ненастрій також мене засмучував. Відчувала, що за його сумом криється, щось більше.
Одного разу несподівано до мене зателефонувала якась жінка і повідомила, що в мого чоловіка є син. Назвала його Володимиром.
Ця інформація остаточно вибила мене з колії. Ось де криється причина смутку.
Коли чоловік повернувся з роботи, повідомила одразу, що я про все знаю – у нього ще є син. Чоловік не став заперечувати. Сказав, що так сталося, коли я на тривалий час поїхала до своїх батьків у гості. Він не втримався і переспав з Людмилою, яка працювала тоді в нього бухгалтером. Усього один раз таке трапилося, але цього було достатньо, щоб вона завагітніла.
Я не стала кричати, робити істерики – пішла в свою кімнату і розплакалася.
Чоловік час від часу завозив малому подарунки і забезпечував його матеріально. Людмила була самотньою. Як пізніше дізналася, не придатною до сімейного життя.
Одного разу пішла гуляти зі своєю дитиною в сусідній парк. Дитина гралася, а я відпочивала на лавочці. Поряд сиділа жіночка, яка виявилася з балакучих. Вона кивнула головою на малого, що з’їжджав з гірки, і розповіла зовсім не веселу історію.
Не потрібна нікому ця дитина. Оце найгірше! При живих батьках, – констатувала незнайомка, – матір постійно їздить по відрядженнях, а в батька своя сім’я. Навідується він до дитини зрідка. Он і зараз прийшов провідати.
В мужчині, що наближався до малого, я впізнала свого чоловіка. Не втрималася, рвучко встала і пішла йому назустріч.
-Давай заберемо малого собі. Йому ж потрібен тато. Потрібна сім’я, – випалила я несподівано навіть для самої себе.
Чоловік протяжним поглядом глянув на мене і сказав, що він не проти.
Так у нашу сім’ю увійшов Володимир, якому на цей час було вже три роки. Зараз він для мене як рідний. А Людмила, його мама, зовсім не заперечувала, коли ми повідомили про таке рішення. Вона сказала, що в неї є мужчина, до якого вона постійно їздить в гості. Проте він проти чужих дітей.
