Завершила я навчання у медичному коледжі і отримала спеціальність – фармацевт. Вирішила влаштуватися на роботу і паралельно вступити до університету на провізора, щоб в майбутньому стати завідувачем аптечного пункту.
Роботу я знайшла хорошу. Аптека знаходилася в тихому спальному районні міста. Добиратися туди мені було добре. Працювала я добу через дві, так як вона цілодобова.
Одного разу на зміну зі мною заступила завідувачка. Коли прийшла компанія досить підозрілих хлопців серед ночі, Тетяна Сергіївна відправила мене приготувати нам обом гарячого чаю.
Я сказала, що допоможу їй відпустити половину з цих людей, а вона на мене аж крикнула, щоб я йшла до службового приміщення і не висовувалася.
Дуже вже мені цікаво стало, що ж таке буде відбуватися. Я залишила двері привідкритими і підглядала. Ці хлопці купили собі лікарські засоби, які відпускаються строго за рецептом від лікаря і є у обмеженому обігу. Правда у них не було такого рецепту.
Тетяна Сергіївна продала їм ці таблетки, а вони їй заплатили ще окремо. Прямо кажучи – дали вз ятку. Мені аж серце в п’ятки впало. Я й не знала, що мені робити.
Це ж виходить, що я тепер співучасник. Я ж бачила, що вона продала без рецепту наркотичні таблетки і мовчу, хоча це справжнісінький кримінал.
Наступні кілька днів я не знаходила собі місця. І таки наважилася розповісти своєму сусіду, який працював слідчим у поліції про те, що бачила. Він все уважно вислухав і сказав, що вони приймуть відповідні міри.
Я здала свою завідувачку з потрохами. І найдивніше, що я навіть не шкодую про це. Вона повинна нести відповідальність за свої вчинки.
