Не думала, що рідний батько так зі мною вчинить. По перше, він привів чужу жінку в наш дім після того, як мами не стало, а по друге відзначився ще й перед своєю см _еpтю.
Коли мами не стало мені було вісім років. На цьому моє дитяче життя завершилося. Тато все мене переконував, що мені потрібна мама, а в домі жіноча рука. Як будь-яка дитина я була проти того, щоб мій батько одружувався ще раз, та хіба хтось буде слухати мале дівчисько? – Зрозуміло, що ні.
Не минуло й рокі після смерті мами, як тато привів у наш дім іншу. У мене появилася мачуха. Вона з собою привела ще й свою дочку. Що мачуха, що її дочка зробили моє дитяче життя нестерпним.
Я з раннього віку відчула на собі, що таке важка праця. Мене змушували робити абсолютно все по дому. Я і готувала їжу, і прибирала і носила важкі сумки з базару чи магазину з продуктами. А ці дві жили наче на курорті.
Коли я відмовлялася підкорятися – мене добряче л _yпцювaли. А потім ще й жалілися на мене батькові і я додатково отримувала на горіхи. Коли я хотіла татові бо-дай щось сказати – він мене не слухав. Йти мені було нікуди, то ж я терпіла.
Я терпіла і чекала свого повноліття, щоб покинути цей божевільний дім. І дочекалася. Я була щаслива, що можу більше не слухатися і робити те, що хочу. З гуртожитка я навіть не їздила додому, мені не хотілося. За всі шість років навчання до рідного дому я їздила всього два рази.
Потім мені пощастило і я знайшла роботу і люблячого чоловіка. То ж про колишнє жахіття повністю забула.
Та пізніше ми отримали звістку, що мій батько дуже хворий. Ми з чоловіком зібралися і поїхали на мою батьківщину. Батько виглядав погано. Ледь підводився з ліжка. Його дружина взагалі була лежача. Він за нею доглядав, та втім його діагноз був куди гіршим за її. Йому залишалося жити лічені тижні.
Тато зі мною поговорив і розкаявся. Він зрозумів, що всі ці скарги від мачухи були абсолютною брехнею і що страждала. Батько також розумів, що саме тому я не приїздила жодного разу додому.
Я ж повріила у його слова і була дурна. Батько помер і написав на мене заповіт у якому йшлося, що свій будинок, який був мами і тата я отримаю після того, як доглядатиму за мачухою. Дурдом якийсь. Ця жінка мені причинила стільки страждань, а я маю ще її доглядати. Ха її заходить рідна дочка. Те ж мені.
З чоловіком ми порадилися і вирішили, що цей дім мені не потрібний. В ньому й сліду нема від моєї мами. А батькові було на мене чхати все життя. Хай мачуха дає ради собі сама, я не можу її пробачити. Вона в мене і так все відібрала, то ж мені нічого й не потрібно.
