Мені пощастило зустріти хорошого чоловіка. Ми з Сергієм живемо у місті, нещодавно придбали власну квартиру. На помешкання збирали дуже довго, багато в чому собі відмовляли. Тепер можемо дозволити собі більше, адже не потрібно витрачати кошти на іпотеку. Тож за кілька місяців нам вдалося купити ще й новенький автомобіль. Звісно, машина не з салону, але й такою не соромно їздити. Раніше ми їздили на Жигулях.
Стареньку машину вирішили також залишити. Потрібно ж на чомусь їздити у село або на природу. Новеньке авто шкода бити по бездоріжжю, а наш Жигулик для таких доріг і був куплений.
Після своєї нової покупки ми мали прикрість похвалитися автомобілем перед моїми батьками. Приїхали до них в гості на своїй іномарці. Вони аж роти повідкривали. Я очікувала почути щось типу привітання, але моя мама думала лише про добробут своєї молодшої доньки.
Моя сестра Ліда у свої 30 все ніяк не могла злізти з шиї батьків. Вона «шукає себе», змінюючи по черзі або чоловіків, або роботу. Переважну більшість часу все ж таки живе коштом наших стареньких мами й тата. Поки я була самотня, то також її шкодувала й допомагала фінансово. Та відколи вийшла заміж вирішила закрити свою «благодійну сестринську організацію».
Мама одразу почала ту саму пісню про те, яка нещасна Лідочка, як же їй бідолашній не щастить. То хлопець поганий попадеться, то на роботі якісь негаразди виникають й доводиться звільнятися. А у мене зовсім інше життя. Я ж щаслива! І чоловік совісний, і робота хороша. Тож було б справедливо, якби я допомогла своїй молодшій сестричці й віддала їй стареньке авто.
-Мамо, ти при своєму розумі? Я що міліонерша, щоб дарувати машину яку, до речі, купувала за свої зароблені гроші. Ліда не мала дитина, яка потребує твоєї опіки та захисту. Голова на плечах є, руки ноги на місці. Хоче автомобіль – нехай заробить на нього самотужки.
-Невже тобі шкода для рідної сестри кусок заліза?
-Мені шкода вас, бо так і будете няньчитися з нею до старості років. Ти подумала, що робитиме твоя дорогоцінна Ліда, коли вас не стане? Вона ж, як теплична рослина, пропаде за кілька днів. Не думай, що буду її няньчити! У мене таких привілеїв ніколи не було. Закриймо цю тему, я не хочу про це говорити.
Після нашої сварки мати зі мною не розмовляє. Чоловік на моєму боці й вважає, що я вчинила правильно відмовившись дарувати автомобіль сестрі.
А кого ви підтримуєте у цій ситуації?
