Вчора ввечері мені зателефонувала мама та вся в сльозах намагалася розповісти що сталося. Я не став довго думати й разом з дружиною на автомобілі приїхали до неї. Вона довго не могла заспокоїтися. В неї тремтів голос та аж трусилися руки. Довелося накрапати заспокійливе.
Моїй мамі скоро буде шістдесят. Вона все життя пропрацювала вчителькою у школі, тому й пішла раніше за інших на пенсію. Тата не стало кілька років тому. Я переїхав від неї ще за часів студентства й від того часу мешкаю окремо. А вдома залишилася моя молодша сестра. Після короткої розмови я й дізнався, що саме вона довела маму до сліз.
Не знаю чому, але сестра вбила собі в голову, що якщо вона залишилася жити з мамою, то квартира неодмінно повинна перейти лише їй. Мовляв, вона ж її «доглядає». Довести власну маму до істерики це для неї означає доглядати. Але вся річ у тому, що мама не потребує догляду. Вона цілком може про себе потурбуватися. Пенсія в неї велика, до того ж вона досі приймає вдома учнів для приватних уроків, а знаючи ціни на заняття з репетитором з англійської мови ви можете собі уявити, що пенсія їй навіть й не потрібна. До того ж я знав, що мама постійно допомагає сестрі, особливо після того, як її вагітну покинув чоловік. Грошей на онука вона не жаліє. Тож ще варто подивитися хто за ким доглядає.
Тиждень тому в мами піднявся тиск, так що довелося викликати швидку. Їй вкололи кілька препаратів й поїхали. А мама після того вирішила скласти заповіт. Не хотіла, щоб ми з сестрою сварилися після того, як її не стане. Випадково той папірець побачила сестра. Ось й влаштувала вчора мамі скандал. Вона хотіла, щоб квартира залишилася тільки їй. Наговорила багато поганих речей. «Я ж тебе доглядаю, тому перепиши квартиру на мене, а якщо ні, то й залишайся сама у пустих кімнатах». А коли побачила, що мама в істериці, то просто пішла з дому до подруг ніби нічого й не сталося.
Маму ми з дружиною заспокоїли. А коли повернулася сестра, то в мене з нею була серйозна розмова у під’їзді (не хотів, щоб мама чула як ми сваримося). Я їй сказав, що якщо мама ще раз подзвонить у сльозах через неї, то вона й справді може шукати нове житло. Сподіваюся вона мене зрозуміла.
