Я ж казала куди гроші подів, туди й вечеряй! І снідай заодно! оголосила дружина й сіла в крісло зі спицями.
Оленко! Ти вдома? гукнув чоловік, заходячи в хату.
На кухні! відгукнулася Олена.
Сьогодні вона встигла повернутися раніше й готувала щось смачненьке.
Іван роззувся, помив руки й завітав до кухні.
Чого не хвалишся? запитав він.
А чим це мені хвалитися? здивувалася дружина.
Та я ж по дорозі зустрів Марічку з твого відділу. Каже, вам сьогодні квартальну премію виплатили. Чималу.
Виплатили, так. А тобі від цього яка радість?
Як яка? Я ж учора казав мати дзвонила, просила Наталку підтягнути з іпотекою. Ти сказала, що грошей немає. А ось тепер є! Давай тисяч десять їй перекинемо? запропонував Іван.
На яку таку радість? підняла брова Олена.
Та годі, ти ж знаєш Наталці важко самій тягнути кредит. Зараз подзвоню мамі, скажу, що гроші вже в дорозі! Іван уже тягнувся за телефоном.
Стій! Куди поспішаєш? Хіба я казала, що збираюся платити за твою сестру? зупинила його дружина.
Та чого не допомогти, якщо є можливість?
По-перше, гроші не «у нас», а в мене. Це премія, яку я заробила, горбатячись три місяці!
Ти думаєш, Ванечку, я працювала, як кінь, щоб твоя сестра могла купувати нові сукні? Немає в мене інших цілей?
Оленко, та в неї ж діточки!
В мене теж є дитина. Софійка наша з тобою донька. Якщо, звичайно, памятаєш, що вона на другому курсі й живе в гуртожитку.
І я їй щомісяця посилаю гроші. А ти за два роки хоч копійку їй дав?
Та ж знаю, що ти надсилаєш
А може, їй було б приємно отримати від батька тисячу на взуття? підняла брови Олена. А твоя сестра, перш ніж брати іпотеку, мала подумати, чи потягне.
Та їй же банк схвалив! нагадав Іван.
Так і є! У банку сидять розумні люди, які вміють рахувати. Вони й порахували, що Наталці вистачить. А якщо не вистачає значить, вона їх не туди витрачає.
На салони, кафешки та нові сукні, а не на кредит. То й я її примхи оплачувати не збираюсь!
Ввечері Іван почув, як Олена дзвонила матері й казала, що тільки що переказала їй вісім тисяч.
Цікаво: для Наталки грошей немає, а для матері будь ласка! обурився чоловік.
Так, Ванечку. У мами зламався протез, треба йти до зубника. А пенсія у неї не густа. До того ж це моя мама, а Наталка мені чужа.
Як це чужа? Вона ж моя рідна сестра!
Саме так твоя, а не моя. То й претензії до мене які?
Ну добре, післязавтра зарплата сам їй перекажу!
Будь ласка. Тільки спершу скинь, як завжди, десять тисяч на господарську картку.
Оленко, а десять це не забагато? Може, менше?
Може й менше. Тоді вечерятимеш макарони з кетчупом, а не з котлетами. А ще можна не платити за світло й не купувати порошок! усміхнулась дружина.
А може, якось економніше?
Спробуй! Якщо вийде навчиш і мене!
На цьому розмова скінчилась. Та Іван подумав, що Олена не посміє виконати погроз, і переказав майже всю зарплату сестрі.
Та помилився. Наступного дня, повернувшись з роботи, він не знайшов на кухні жодної вечері.
Оленко, а що сьогодні їсти?
Подивись у холодильнику.
Іван зазирнув а там пусто. Тільки пляшка кетчупу й два зморщені яблука.
Тут нічого немає
Правда? А що там має бути? Ти щось туди клав? запитала вона. Адже щоб щось дістати з холодильника, треба щось туди покласти!
Та я ж голодний!
Бачу. Але ж я казала: куди гроші подів, туди й вечеряй. І снідай, до речі. І сіла в крісло з вязанням.
Довелося Іванові йти до мами.
А наступного дня свекруха Ганна Петрівна прийшла «виховувати» невістку.
Вислухавши довгу промову, Олена сказала:
Даремно трудилися, Ганно Петрівно. Нічого нового я не почула. Я й так знаю, що погана дружина. Може, тоді Ваня до вас переїде? Нащо йому така, як я?
Дурниць не кажи! Взяла чоловіка живи з ним!
Все зрозуміло. Погана тільки я! А хата гарна, зарплата гарна, премія є! Одна біда ділитися з вами не хочу!
То ви йому кишені почистили? Ну й утримуйте його самі цей місяць. До речі, сосиски він не їсть. І від курки ніс кривить.
Тож на вечерю відбивні з картоплею та салат. А ще можуть бути голубці тільки мяса більше клади. І білизну його теж сама пратимеш.
Оленко, ти що з глузду зїхала? Та ж жили ж якось раніше!
Жили. Іноді навіть непогано. Поки ви в наше життя свого носа не встромили. Наталку з Максимом розлучили, а тепер за нас взялися?
Що за маячня? Кого я розлучила?
А хто ж? Довба
