Я бабуся майже шістьох внуків. Звісно, кожна може гордитись таким дивом, однак не у кожної вистачить терпіння витримувати їх регулярно й бавитись з усіма й цілодобово терпіти шум і галас. Мені вже 64 роки. Я думала, що на старі роки не перетворюся знову на молоду маму, яка має постійно няньчити й виховувати дітей, кількість яких щороку збільшується.
Я вже вмовляла мою дочку Оксану припинити народжувати. Це ж може зашкодити її здоров’ю. На дворі 21 століття, існують різні засоби для того, аби припинити народжуваність. Вся наша родина не надто релігійна й спокійно ставиться до всього. Однак, вона таки наважилась на 6-ту дитину! Коли я це почула, то мало не зомліла. У мене звісно великий будинок. Є 5 кімнат, де можна багато людей розмістити. Мій чоловік був головою сільської ради й мав багато паїв для того, аби побудувати пристойний будинок. Тепер мій зять взявся за фермерство. Хазяйнує на цих землях й отримує доволі непоганий прибуток за врожаї.
Як подумаю, що вдома знову буде немовля, то тиск підійматися. Знову ці верески, крики вночі, підгузки й постійний неприємний запах. Та ще й куховарити приходиться, адже в будинку живуть: я, дочка, зять і п’ятеро дітей. Загалом 8 головних душ, які потребують значної кількості харчів, особливо дітям, які ростуть і витрачають багато енергії.
Я не кажу про матеріальну складову, бо ми багато що вирощуємо, тому купуємо по мінімуму, однак готувати це все — весь день роботи. Відчуття, що я в ресторані працюю, де потрібно зранку до пізньої вечері готувати їсти. Слава Богу, що у нас є кухонна автомийка й вся необхідна техніка, інакше я б давним-давно втекла звідти.
Останній часом, я почала частіше листуватись з братом, який вдівець й живе самий у квартирі. Я йому заздрю в листах, а він мені. Тут в мене з’явився шанс втекти з цього дитячого садку. Написала брату, зібрала речі й поїхала, залишивши повідомлення, що начебто брат захворів й потребує моєї допомоги.
