Я зірвала весілля своїх батьків. Тобто через мене його довелося скасувати. Я це зробила ненавмисно, правда. Про це мені розповіли вже згодом, коли мені виповнилося сім років. Але це не було схоже на докір, скоріше за все, батьки сміялися з ситуації, що склалася.
Мої мама і тато познайомилися в університеті, довго ходили один за одним та ніяк не могли зізнатися у своїх почуттях, вони обоє були дуже сором’язливими. Лише після закінчення університету їм вдалося випадково зустрітися, тоді мій батько набрався сміливості та запросив мою маму в кафе випити соку та згадати студентські роки. Відтоді почалося їх кохання.
Мої бабусі та дідусі були між собою знайомі. Коли мої мама і тато були ще маленькими, вони жартома називали один одного “сватами”. Згодом лише стало відомо про те, що їх мрія збулася, та вони дуже сміялися з цього приводу.
Почали планувати весілля. У мами та тата дуже багато знайомих та родичів, хотілося всіх запросити. Вирішили, що святкуватимуть в ресторані, запросили сто гостей. Весілля мав вести відомий на все місто ведучий. Був також запрошений фотограф та відеооператор, відомі музиканти.
Всі готувалися до грандіозного свята. Тато замовив костюм у відомого дизайнера. Зал оформлювали декоратори. Страви готував відомий шеф-кухар.
Сукня нареченої їхала із-за кордону. Вона була надзвичайно красива.
Аж тут раптом з самого ранку маму почало дуже сильно нудити. На допомогу прийшла бабуся, приготувала їй чай, мама його випила, а потім виблювала, теж саме було з мінеральною водою. Прийшли дружки та почали непокоїтися. Мама була дуже слабка, вона навіть з ліжка не могла встати. Весілля було під загрозою. Через годину потрібно було виходити, а наречена навіть сукню ще не одягнула. Довелося викликати швидку та їхати в лікарню. Всі дуже сильно непокоїлися за мою маму, особливо батько, він ні на крок не відходив від мами. А потім розкрилася причина поганого самопочуття мами. Це була я.
Весілля скасували. Вирішили, що після того, як мамі стане легше, вони розпишуться та зроблять невеличку вечірку. Попри те, що не вдалося відсвяткувати так, як їм хотілося, мама з татом були дуже раді від того, що в них тепер є я. А це набагато краще, ніж якесь весілля.
Коли мені розповіли цю історію, я не знала як на це правильно реагувати. Але мама сказала, що я ні в чому не винна, дітей посилає Бог та це завжди відбувається вчасно.
До речі сукня, яка приїхала із-за кордону та яку мама так і не одягнула чекає мого весілля. Та я надіюся, що я її все-таки вдягну.
