Мене з дитинства привчали до доброти та хороших вчинків. Батьки завжди давали настанови, що треба бути доброчесним громадянином та допомагати іншим в міру своїх можливостей. Але не тільки словами вчили, а й на своєму прикладі показували, що треба робити.
Я ж ріс та всмоктував всю інформацію, немов губка. Тому виріс таким, як того вчили батьки: добрим, совісним та справедливим. І звичка вчиняти добрі діяння допомогла мені в моєму житті.
Якось, коли я їхав комунальною маршруткою до університету, щоб здати важливі іспити в семестрі, я знайшов під своїм сидінням сумку. Вона заважала моїй нозі, тому й помітив. В ній я знайшов дорогий телефон, гаманець з грошима та документи.
Я побачив, що власницею сумки була молода дівчина. Трохи молодша за мене. Також, серед документів, я знайшов і студентський квиток. Так я дізнався, що дівчина навчається в тому ж університеті, але на два курси молодша мене.
Я приїхав до університету, дізнався розклад її групи та знайшов необхідну авдиторію. В кабінеті сиділа на задніх партах дівчина, яку я бачив на фото паспорта. Тоді я підійшов до неї та все розповів. Віддав сумку та побажав бути обачнішою.
Дівчина мало не розплакалась від щастя, адже в сумці були гроші на оплату навчання за цілий рік. А це чимала сума, щоб носити її готівкою. Вона хотіла мені віддячити, тому запросила сходити на обід в кафе неподалік. Я погодився, ми домовились о котрій зустрінемось і обмінялись номерами телефонів.
Зустріч пройшла чудово. А потім була ще одна. І ще. Виявилось, що Яна дуже цікава особистість, тому ми з часом стали хорошими друзями а згодом і парою. Коли батько Яни дізнався про те, як ми познайомились, то одразу запропонував мені роботу в своїй фірмі. Це сталось ще лише на початку нашої дружби. До стосунків ще далеко було.
Зараз ми плануємо весілля. І я неймовірно щасливий, що добрий вчинок обернувся для мене таким щастям в житті.
