Я завжди дотримувалась думки, що сільським дівчатам не варто сплутуватися з міськими заможними парубками. І ось, коли моя донька сказала, що закохалася у хлопця з міста, я почала переживати, що ж з цього вийде. Я відразу знала, що Саша не стане переїжджати у село. Він і до роботи ніяк не пристосований. Та мене ніхто не слухав.
Попри невдоволення ми з чоловіком затіяли весілля у нас на подвір’ї. Все як прийнято: велике шатро, купа страв і гостей.
Всі гості від нашої сторони танцювали, веселилися, як годиться для пишного весілля. Батьки та інші родичі Сашка не спішили підніматися з місця, постійно тільки щось знімали на свої смартфони, хіхікали і переговорювалися. Мої сини теж сміялись із такого жениха. Сумнівались, що з нього буде якийсь толк у селі. Та той тримався гарно.
Саша відповідав, що нехай не вміє робити господарську роботу, та головне, що ладен заробляти гроші. Я не проти, та от де він збирається в селі роботу знайти? Щоб і зарплатня хороша, і робити щось солідне.
Після весілля у сім’ї молодих почалися суцільні сварки. І якраз на цьому фоні. Роботи для Сашка не було. То важко, то платять мало. Ще трохи часу пройшло і моя донька прихворіла, а зять почав попивати. На той момент у них уже була дворічна дитинка.
Через три такого життя Валя виставила свого чоловіка з речами на вулицю. Я не знаю, що дало їй такий поштовх. Тільки чула, що вони в черговий раз сварилися. Прислухатися не стала, бо не маю такої звички. В результаті Саша опинився з валізою за дверима дому.
Пройшло трохи часу і Валі повідомили, що її чоловіка не стало. Вона довго плакала. Напевно, не через те, що страшенно кохала, а через те, що шкодувала його як людину, згадувала щасливі часи з ним.
Свати відмовилися навідувати внучку. Нам було дивно це чути і особливо образливо прозвучала фраза про те, що це ми винні у всьому, що сталося. А дитині то не поясниш так просто, куди поділися його ще одні бабуся і дідусь. Адже вона пам’ятає їх в такому гарному світлі, завжди з подарунками.
Не знаю, що далі робити моїй Валі. Якось треба вирішити ситуацію з горе-дідусем і горе-бабусею, та не знаю, чи це в межах реального.
