Мої дідусь та бабуся завжди були дивними. Щоправда, про цю дивність зазначали лише сторонні люди, для мене вони були звичайними людьми, які виховали мене. Так склалося, що мама рано овдовіла та вийшла заміж удруге. З вітчимом у нас відносини не склалися, тому я переїхала до бабусі і дідуся по маминій лінії. Вони стали для мене новими батьками.
Я виросла, два роки тому вийшла заміж, народився синочок. Поки орендуємо квартиру, але відкладаємо на житло в новобудові. Дід та бабуся поки ні на кого квартиру не переписали, хоча вже розміняли сьомий десяток. Щось думають. Та я ї гнати не хочу.
Ось назбиралася у нас певна сума і ми купили двокімнатну квартиру. Проте голі стіни, туди не заїдеш жити. Швидко зробити ремонт не вийде, адже немає лишніх грошей. Гривні йдуть на дитину та й на оплату орендованого житла. Відпускати чоловіка на роботу за кордон не хочу, хоча друг його кличе. Мені потрібен чоловік, адже іншої допомоги немає. А в мене дитина, бабуся та дідусь не беруть участь у вихованні онука.
Тому я звернулася до бабусі й дідуся, щоб взяти гроші у них в борг. Знаю, що у них є гроші, адже вони відкладають. Тим паче бабуся хоч і на пенсії, але досі працює – готує дітей до ЗНО з хімії. А дідусь також на пенсії склавши руки не сидить – працює шофером. На пенсію вони живуть, а інші заробітки відкладають.
Отже, звернулася я з проханням позичити гроші. Краще бути винними рідним людям, ніж банку. Родичі проценти не попросять, на відміну від фінустанов. От прийшла до бабусі, пояснила ситуацію. Сказала, що віддамо все до копійки, проте не одразу.
Але на моє здивування бабуся відмовила. Вона сказала, що зайвих грошей у них немає. Я знизала плечима, трохи засмутилася, але поставилася з розумінням. Подумала, можливо проблеми якісь, тому туди івитрачають всі гроші.
І ось як грім серед ясного неба: бабуся з дідом летять на різдвяні канікули у Мексику, а потім – в США до двоюрідної сестри бабусі. І остання зупинка – Лондон, адже бабуся там завжди хотіла побувати. Про це я дізналася кілька днів тому. А мама уточнила, що вони давно збирали на закордонні мандри. І накопичили навіть не тисяч доларів, а 40 тисяч «зелених».
Я тоді дуже образилася, адже моє прохання вони проігнорували. Для мене у них грошей немає, зате поїхати за океан розважатися – гроші знайшлися. Я б і не претендувала на всю суму, якоїсь частини нам би вистачило, щоб зробити мінімальний ремонт для того, щоб почати там жити.
І тепер вони насолоджуються відпусткою, а мені довелося таки відпустити чоловіка на заробітки в іншу країну. Іншого вибору не було.
Як вважаєте, чи правильно зробили літні люди?
У матеріалі використані ілюстартивні фото
