Усі неодноразово чули історії про стосунки тещі та зятя, невістки та свекрухи. Народом вигадано безліч жартів та анекдотів на цю тему. Та я сьогодні хочу розповісти реальний, не дуже кумедний випадок, що стався у моєму житті.
З Катрею ми почали зустрічатися ще за студентських років. У цей час у нас були ідеальні стосунки. А от після весілля почалися проблеми. Якщо чесно, то вони виникли ще на весіллі. Тоді мати Катрі влаштувала суперечку з моїми батьками. Дружині були дуже соромно за свою маму. Та не про це я хочу розповісти зараз.
Після весілля ми з Катрею почали жити разом. Теща приїжджала у гості щодня. Вона постійно вчила нас жити, завжди бурчала. Ми не хотіли її ображати, тому намагалися промовчати. Та це дуже дратувало! Приїжджає у нашу квартиру, ще й псує нам настрій. Наче ми самі без неї впоратися не можемо! То не так полицю на кухні прибили, то Катя неправильно пере, то невдало шпалери для кімнати підібрали. Мовляв, не по феншую все у нас!
Навіть Катя хвилювалася і нервувала через це. Вона м’яко просила тещу, щоб та припинила вчити нас, як жити. Та мама все одно своє робила. Ми намагалися вирішити усе без істерик та скандалів, бо це могло б призвести до погіршення тещиного здоров’я. Дружина мене просила не засмучувати маму, адже після суперечок у неї піднімався тиск чи боліло серце.
Минув рік. Я не міг витримати такого натиску. Та й дружина була між мною та своєю мамою, як між двома вогнями. Тому я запропонував Катрі розлучитися.
Та моя дружина – мудра та хитра жінка. Вона знайшла нове вирішення нашої проблеми.
Якось вона поверталася додому з роботи. Йшов дощ. На порозі під’їзду сиділо маленьке мокре кошеня. І тоді Катря згадала, що у її матері алергія на котячу шерсть! Вона забрала кошеня з собою додому. А дружина давно хотіла завести кішечку. Ще в дитинстві мріяла про це!
Тещі нічого не залишалося, як припинити свої візити до нас. Тепер тільки ми до неї у гості їздимо. Ми не стали розлучатися, позбулися тещі у нашому домі і тепер дружно живемо з нашою кішечкою Люською.
